Були у їх долях і болісні втрати, і радісні дні
31.08.16

 
Бути одиноким, не здатним фізично працювати - це нелегка доля; ще важче, коли таке лихо спіткає у зрілих літах. Здавалося  весь вік працювали, щоб мати змогу радіти, втішатися з пройденого шляху життя, але зустрічаються в долі й прикрі падіння і болісні втрати. Щоб не сумувати наодинці й мати сторонню підтримку для такої категорії людей й було створено державою територіальні центри з соціального обслуговування.  В роботу цих людей входить безліч функціональних обов'язків щодо догляду і допомоги підопічним. Гарною традицією стала організація для стареньких свята, де б вони могли просто відпочити від щоденних турбот.
28 липня вся Україна святкувала велике свято хрещення Київської Русі - України, або ж як просто зветься у народі - святого Володимира. Символічним  стало те, що саме цього дня у приміщенні сільської ради у селі Вербка працівниками відділу соціальної адаптації районного територіального обслуговування для їх підопічних буловлаштовано святкове дійство.
Такі зустрічі стали традиційними, проводяться щорічно, а у Веребці - вже вчетверте.
До увагу гостей та підопічних територіального центру села було представлено виставку рукоділля місцевих майстринь, в основному це вишивка, але були вироби з паперу та інших технік.
Концертна програма також вразила колористикою співу. Вокальні дарунки для стареньких презентували як молоді дівчатка, так і маститі співачки-вербівчанки - працівниці дитячого садочка та культури. А в періодах між піснями линули теплі слова, віршовані і в прозі, які було продекламовано ведучими бібліотекарями.
Перед присутніми виступили голова районної ради С. П'яніщук, начальник управління праці та соціального захисту населення РДА С. Мартинюк, директор територіального центру Л. Гарник та голова сільської ради С. Блиндур.
Неодноразово линула дяка від підопічних територіального центру усім, хто турбується про них, особливо соціальним робітникам села Олені Момутенко, Галині Сторожук, Людмилі Благодір, Наталії Войнаренко, Тамілі Атаманенко, а також спонсору свята директору АФ "Вербка" Роману Гончаренку.
Атмосфера видалось напрочуд теплою. Нехай хоч на такий невеличкий період часу, але ці поважні вербівчани, мали змогу зустрітись одне з одним, поспілкуватись, згадати молодість, пригадати тих, кого вже немає поряд з ними. Втішає те, що посмішок на їх обличчях було все ж таки більше і вони ще не втратили уміння розуміти оточуючих, жартувати та жаги до життя.