Робочі місця для людей з інвалідністю

Чинне законодавство покладає на роботодавців обов’язок щодо працевлаштування інвалідів (ст.72 КЗпП України). Це зумовлено тим, що згідно із Законом України від 21.03.91 р. №875-XII «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» (далі – Закон №875), держава гарантує їм рівні з усіма іншими громадянами можливості для участі в економічній, політичній і соціальній сферах життя суспільства та створює для інвалідів потрібні умови, які дають можливість вести повноцінний спосіб життя згідно з їх індивідуальними здібностями та інтересами.

Крім того, працевлаштування інвалідів – це обов’язок роботодавців, передбачений також статтею 12 Закону України «Про охорону праці» від 14 жовтня 1992 року № 2694-XII та статтею 18 Закону № 875.

Частиною першою статті 19 Закону №875 визначено, що для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій, громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів.

Норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів установлено в такому розмірі:

- 4% середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік;

- якщо працює від восьми до 25 осіб - одне робоче місце.

Якщо середньооблікова чисельність штатних працівників за рік роботи підприємства становить сім осіб, підприємство не підпадає під зазначену норму Закону №875.

Слід зауважити, що виконанням нормативу робочих місць у зазначеній кількості вважається працевлаштування підприємством інвалідів, для яких це місце роботи є основним. При цьому не має значення режим роботи такого працівника: повний робочий час чи 0,5 ставки (неповний робочий час). Головна умова – робота за основним місцем роботи (за трудовою книжкою, що зберігається на підприємстві).

Згідно зі статтею 19 Закону №875 підприємства самостійно працевлаштовують інвалідів на створені робочі місця. Із цією метою вони можуть звертатися із заявками про вакансії інвалідів у районні центри зайнятості або підшукувати інвалідів на вакансію своїми силами.

Підприємство, що планує працевлаштувати інваліда, зобов’язане створити йому робоче місце, в тому числі спеціальне робоче місце, з урахуванням індивідуальних програм реабілітації за рекомендаціями МСЕК. Якщо в документах МСЕК не зазначається потреби створення спеціалізованого робочого місця для інваліда, то він може бути працевлаштований на звичайне робоче місце. Слід зауважити, що залучення інвалідів до робіт із шкідливими та важкими умовами праці можливе лише за умови, що не суперечить висновку МСЕК.

Згідно з положеннями нормативних актів, підприємства зобов’язані не тільки створювати для працевлаштування інвалідів робочі місця, зокрема, спеціальні робочі місця, але й вживати додаткових заходів безпеки праці, які відповідають специфічним особливостям цієї категорії працівників, а також створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації, з урахуванням рекомендацій медико-соціальної експертизи, зазначених в його індивідуальній програмі реабілітації, і забезпечувати інші встановлені для інвалідів соціально-економічні гарантії. Крім того, у передбачених законодавством випадках роботодавець повинен організувати навчання та перекваліфікацію працюючого інваліда відповідно до медичних рекомендацій стосовно його інвалідності.


Олександр ІКОННІКОВ,
головний державний інспектор  
Управління Держпраці у Вінницькій області