Виплата вихідної допомоги при звільненні працівників

13.05.20

Виплачують вихідну допомогу при звільненні працівників у роpмірах згідно із ст. 44 КЗпП, а також колдоговорами (угодами).

Тож її виплачують у випадках, коли працівників звільняють у разі:

1. Відмови працівника від переведення на роботу в іншу місцевість разом із підприємством, установою, організацією (п. 6 ст. 36 КЗпП) – не менше одного середньомісячного заробітку.

2. Відмови працівника від продовження роботи у зв’язку зі зміною істотних умов праці (п. 6 ст. 36 КЗпП) – не менше одного середньомісячного заробітку.

3. Зміни в організації виробництва та праці, у тому числі ліквідація, реорганізація, банкрутство або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників (п. 1 ст.40 КЗпП) – не менше одного середньомісячного заробітку;

4. Виявлення невідповідності працівника обійманій посаді або виконуваній роботі внаслідок недостатньої кваліфікації або стану здоров’я, що перешкоджають продовженню цієї роботи (п. 2 ст. 40 КЗпП) – не менше одного середньомісячного заробітку;

5. Відмови в наданні допуску до державної таємниці або скасування допуску до державної таємниці, якщо виконання покладених на працівника обов’язків вимагає доступу до державної таємниці (п. 2 ст. 40 КЗпП) – не менше одного середньомісячного заробітку;

6. Поновлення на роботі працівника, який раніше виконував цю роботу (п. 6 ст. 40 КЗпП) – не менше тримісячного середнього заробітку;

7. Припинення повноважень посадових осіб (п. 5 ч. 1 ст. 41 КЗпП) – не менше шестимісячного середнього заробітку.

Окрім того виплату вихідної допомоги для призовників, а також осіб, яких направляють на альтернативну службу, обумовлену в ст. 44 КЗпП, визнали неконституційною (рішення КСУ вiд 22.05.2008 р. № 10-рп/2008).

    Також у колективному (трудовому) договорі можуть бути додатково передбачені й інші підстави виплати вихідної допомоги.