Відпустка на дітей: кому і скільки? – Наталія Никитюк
16.11.20
Відповідно до статті 19 Закону України “Про відпустки” жінці, яка працює і має двох або більше дітей віком до 15 років, або дитину з інвалідністю, або яка усиновила дитину, матері особи з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи, одинокій матері, батьку дитини або особи з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи, який виховує їх без матері (у тому числі у разі тривалого перебування матері в лікувальному закладі), а також особі, яка взяла під опіку дитину або особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи, чи одному із прийомних батьків надається щорічно додаткова оплачувана відпустка тривалістю 10 календарних днів без урахування святкових і неробочих днів (стаття 73 Кодексу законів про працю України).
За наявності декількох підстав для надання цієї відпустки її загальна тривалість не може перевищувати 17 календарних днів.
Кожну підставу, визначену частиною першою цієї статті, слід вважати окремою підставою.
Що стосується надання соціальної додаткової відпустки одиноким матерям, то визначення “одинокої матері” наведено у пункті 9 постанови Пленуму Верховного Суду України “Про практику розгляду судами трудових спорів” від 06.11.1992 р. № 9 та пункті 5 частини тринадцятої статті 10 Закону України “Про відпустки”.
Так, згідно з постановою Пленуму Верховного Суду України одинокою матір'ю слід вважати жінку, яка не перебуває у шлюбі і у свідоцтві про народження дитини якої відсутній запис про батька дитини або запис про батька зроблено у встановленому порядку за вказівкою матері; вдову; іншу жінку, яка виховує і утримує дитину сама.
Законодавством не визначено такої категорії, як “інша жінка, яка виховує дитину сама”. До такої категорії жінок доцільно відносити, зокрема, розлучену жінку; жінку, яка виховує дитину без батька, у тому числі і жінку, яка народила дитину, не перебуваючи у шлюбі, і при цьому батько визнав дитину; жінку, яка вийшла заміж, але її дитина новим чоловіком не усиновлена, оскільки батько у дитини є.
Слід зазначити, що згідно зі статтею 260 Сімейного кодексу України мачуха, вітчим, що проживають однією сім'єю з малолітніми, неповнолітніми пасинком, падчеркою, мають право брати участь у їхньому вихованні.
Тобто зазначеною нормою передбачено право, а не обов'язок брати участь у вихованні дитини.
Таким чином, вдова, яка вийшла заміж, але її чоловік не усиновив дитину, має право на соціальну додаткову відпустку за підставою “одинока мати”.
Враховуючи вищезазначене, жінка має право на соціальну додаткову відпустку тривалістю 17 календарних днів за двома підставами: “жінка, яка має двох або більше дітей віком до 15 років” та “одинока мати”.
Положенням статті 19 Закону передбачено, зокрема, що жінці, яка усиновила дитину, надається щорічно додаткова оплачувана відпустка тривалістю 10 календарних днів.
Крім цього, право на відпустку жінки, що усиновила дитину, залежить від віку дитини, що Законом не встановлено, тому слід керуватися загальними нормами.
Відповідно до статті 1 Закону України “Про охорону дитинства” та статті 2 Закону України “Про державну допомогу сім'ям з дітьми” дитина — це особа віком до 18 років (повноліття), якщо згідно із законом, застосовуваним до неї, вона не набуває прав повнолітньої раніше.
Додаткова соціальна відпустка надається у будь-який час протягом календарного року, незалежно від відпрацьованого часу і дати народження дитини — до чи після.
Отже, жінка має право на соціальну відпустку повної тривалості — 10 календарних днів, незалежно від відпрацьованого часу у році.
Такою відпусткою може скористатися батько, який працює і виховує дитину без матері (у тому числі у разі тривалого перебування матері в лікувальному закладі). До цієї категорії належать: чоловік, який не перебуває у шлюбі і у свідоцтві про народження дитини записаний як її батько; вдівець чи розлучений чоловік, який виховує дитину без матері.
Право на додаткову соціальну відпустку на підставі “одинока мати” залежить також від віку дитини, що Законом не встановлено, тому слід керуватися загальними нормами.
Згідно зі статтею 1 Закону України “Про охорону дитинства” та статтею 2 Закону України “Про державну допомогу сім'ям з дітьми” дитина — це особа віком до 18 років (повноліття), якщо згідно із законом, застосовуваним до неї, вона не набуває прав повнолітньої раніше.
Відповідно до статті 35 Цивільного кодексу України повна цивільна дієздатність може бути надана фізичній особі, яка досягла шістнадцяти років і працює за трудовим договором, а також неповнолітній особі, яка записана матір'ю або батьком дитини.
Надання повної цивільної дієздатності провадиться за рішенням органу опіки та піклування за заявою заінтересованої особи за письмовою згодою батьків (усиновлювачів) або піклувальника, а у разі відсутності такої згоди повна цивільна дієздатність може бути надана за рішенням суду.
Отже, якщо немає рішення органу опіки та піклування або суду, то повна цивільна дієздатність не виникла і право на соціальну відпустку не втрачено.
Начальник відділу з питань правового забезпечення та діловодства апарату райдержадміністрації Наталія НИКИТЮК
