До 100-річчя синьо-жовтого кордону

27.04.18

На кінець квітня 1918 року від більшовицьких підрозділів повністю звільнили Крим та Донбас. Українські війська зупинилися на історичному рубежі України.





У квітні 1918 року війська Запорозького корпусу армії УНР разом з союзниками – частинами німецької армії та австро-угорської - у складі якої перебували українські січові стрільці, провели унікальну операцію з визволення України від більшовиків. Кримська група під керівництвом Петра Болбочана та Словянська група під керівництвом Володимира Сікевича одне за одним визволяли українські міста.

На кінець квітня 1918 року від більшовицьких підрозділів повністю звільнили Крим та Донбас. Українські війська зупинилися на історичному рубежі України. На сухопутній ділянці кордону з РСФСР та Великим військом Донським почали встановлювати синьо-жовті стовпи.

Про вихід на історичний кордон Володимир Сікевич у своїх спогадах згадував наступне:

… «24 квітня, 1918 року, в 3 годині 26 хвилин, війська слав'янської групи зайняли станцію Колпаково, що на кордоні України і земель війська Дону, вигнали ворогів далеко за кордон. З того дня жовто-блакитний прапор на кордоні цих земель давав знати цілому світу, що український народ має свою державу вільною і незалежною. Слава українському народові, що скинув зі своєї матері кайдани, які вона носила триста років. Союзники наші в двох переходах за нами» - отаман Сікевич.

Отаман Натієв по прямому дроту вітав і дякував всій групі від свого імені і від військ кримської групи, і від тих, для кого вільна Україна є мрією, щастям і долею.

Та телеграма підняла дух наших козаків і вони були щасливі в повному значенні цього слова.

Прийшла телеграма від Симона Петлюри: «Хай буде вам всім, мої любі запорожці, вічна слава! Ви зробили ту роботу, про яку мріяв наш нарід цілі віки» - Петлюра, голова земців.

Генерал Володимир Сікевич писав у своїх «Сторінках із записної книжки» том ІІІ с. 63-64: «Більше ніхто не відгукнувся. Зараз, як тільки я вислав ці телеграми, я пішов на наш кордон. Там були вже всі війська групи, що приїхали зо мною, прийшов і наш пан-отець. Козаків принесла два високих стовпи, вималювали їх на жовто-блакитну фарбу, яку знайшли на станції, на кожному з двох боків намалювати тризуб, а під ним написали: У.Н.Р., а до стовбів прибили патики з нашим рідним державним прапором! Священик відслужив молебен, окропив святою водою прапори. Коли козаки піднесли до гори стовпи і закопали в землю, музика заграла наш гімн, гармати дали салют, а козаки крикнули могуче: Слава! Це було таке свято для нашого війська, що його зможе зрозуміти лише той, для кого Україна дорожче за життя».  

До сторіччя синьо-жовтого кордону (відео)