Голодомор 1932-1933: пам’ять в ім’я майбуття

17.05.17

Це буде найповніше зібрання свідчень про Голодомор 1932-1933 років, доповнене он-лайн колекціями світлин і документів із родинних архівів. Планується, що доступ до бази буде відкритим. Першою на ресурсі опублікують колекцію свідчень і матеріалів Віри Аннусової. Вчителька математики з Луганщини, пані Віра документує спогади місцевих жителів про Голодомор ще з 1980-х років й зібрала понад півтисячі свідчень. Свій архів їй вдалося вивезти з охопленого війною краю.
 
Проект “Голодомор 1932-1933: родинні історії” є частиною масштабної міжнародної гуманітарно-просвітницької програми “Голодомор 1932-1933 років: пам’ять в ім’я майбуття”.  Ця програма стартувала наприкінці березня із презентації проекту “Місця масових поховань, пам’ятники і пам’ятні знаки жертвам Голодомору 1932-1933”. Передбачається, що з часом обидва ресурси – база свідчень жертв геноциду й он-лайн мапа місць поховань і місць пам’яті будуть взаємопов’язаними.
 
Програму “Голодомор 1932-1933: пам’ять в ім’я майбуття” ініціював Український науково-дослідний та освітній центр вивчення Голодомору (HREC in Ukraine). Вона реалізовується у співпраці з Українським інститутом національної пам’яті, Інститутом історії України НАНУ, Українським науково-освітнім консорціумом вивчення Голодомору (HREC), Національним музеєм історії України. Про готовність Міністерства молоді й спорту долучитися до спільної роботи на презентації проекту “Голодомор 1932-1933: родинні історії” заявив перший заступник міністра Олександр Ярема.
 
Директорка HREC in Ukraine Людмила Гриневич закликала громадські, урядові організації долучатися до співпраці у рамках цієї масштабної ініціативи, а суспільство – ділитися власними історіями й матеріалами.
 
Як працюватиме проект
 
“На сьогодні зібрано дуже багато спогадів і матеріалів про Голодомор. Робота зі збору свідчень ведеться різними людьми вже три десятиліття. Але ці матеріали розпорошені по Україні й навіть світові. Частина з них опублікована в малотиражних виданнях, але більшість неоцифрована, а то й нерозшифрована”, – розповідає координаторка проекту “Голодомор 1932-1933: родинні історії” Ярослава Музиченко. Єдиний електронний ресурс у рамках проекту покликаний систематизувати й зробити доступним увесь масив матеріалу.
 
За словами пані Ярослави, портал матиме дві складові. Перша – це авторські колекції матеріалів про геноцид, створені людьми, які системно фіксували спогади очевидців і збирали документи. Ці колекції будуть оцифровані, паспортизовані й розміщені в єдиній електронній базі із зазначенням інформації про збирача та місця зберігання колекції у матеріальному вигляді. На вже оцифровані й опубліковані колекції даватиметься посилання. Але мета проекту, насамперед, оцифрувати й зробити доступною велику кількість ще невідомого матеріалу.