Інформація для тих, хто хоче бути всиновителями

04.04.17

Найбільше, що можна зробити для дитини-сироти – це назавжди стати їй татом і мамою.

У такому разі Ви стаєте для дитини рідними людьми з усіма відповідними правами та обов’язками. Усиновлення – одне з найважливіших рішень у житті людини, з яким не можна поспішати. Моліться, щоб упевнитися, що Ви справді можете це зробити, і щоб зрозуміти, кого саме Вам потрібно усиновити.  

Усиновлення — це юридичний процес, під час якого рішенням суду створюються нові, постійні відносини між батьками та дитиною, і який полягає у передачі батьківських прав та обов’язків від однієї родини до іншої. Це прийняття у сім’ю дитини на правах народженої, з усіма правами та обов’язками, як з боку дорослих, так і з боку дитини. 

   Разом з тим, усиновлення є і складним емоційним процесом. Дещо простішим є усиновлення дитини, яку майбутні батьки вже знають, а дитина знає їх. Якщо ж мова йде про усиновлення дитини, з якою майбутні батьки познайомляться в процесі усиновлення, то це набагато складніше.

   Як правило, дорослі намагаються уявити свою майбутню дитину, в багатьох випадках ідеалізуючи її. Так, наприклад, уявляють дівчинку красунею, з гарненькими бантиками, такою, що одразу ж їм посміхнеться. Насправді такі фантазії бувають далекі від реальності. Не виключено, що дитину ще треба навчити посміхатися та довіряти дорослим, а красу дитині забезпечить не гарненький бантик чи красиве платтячко, а саме посмішка та очі, що сяють довірою і любов’ю.

   Отже, насправді, усиновлення — це надзвичайно складний процес і для дитини, і для дорослих.

 Якщо юридичний аспект усиновлення, як правило, триває не більше 3-6 місяців, то як психологічний, емоційний процес, усиновлення триває роками. Усиновлювачам принципово усвідомити, що усиновлена ними дитина має такі ж соціальні, емоційні та фізичні потреби, як і будь-яка народжена дитина у родині. Надзвичайно важливо ці потреби визначити, зрозуміти причини їх виникнення, знайти шляхи їх задоволення, навіть якщо ці потреби на початковому етапі протирічать культурним нормам усиновлювачів.

   Усиновлення — це процес, під час якого сподівання, мрії, культурні та релігійні переконання родини пов’язуються із дитиною, яка, у багатьох випадках, має власні сподівання, мрії та переконання.

Таке просте і водночас надзвичайно складне запитання. Як правило, відповіді є різними: «Ми не можемо народити дитину», «Ми не могли не усиновити дитину, яка втратила батьків і залишилася сама» (як правило, таку дитину батьки вже знають), тощо. Відповідей на це запитання може бути безліч. 

   Основне, про що треба пам’ятати майбутнім батькам, — не варто усиновлювати дитину лише для того, щоб вирішити проблеми дорослих. Зверніть увагу на сам термін «усиновлення» або «удочеріння», в ньому найперше це дитина — син або донька, а не дорослий.

Ви будете щасливими батьками, як тільки усвідомите основне своє прагнення — ДОПОМОГТИ ДИТИНІ, наповнити своє життя турботами малої дитини, її проблемами.

    Будьте готові до того, що Вас можуть не зрозуміти навіть найближчі Вам люди. Ви змушені будете вислухати безліч негативних «пророцтв», бо значна частина суспільства поділяє негативний стереотип про дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування.

   Але більш за все непорозумінь виникає, коли родина бажає усиновити дитину з розумовими або фізичними вадами. Часто люди ставлять під сумнів щирість намірів таких батьків і не розуміють, по-перше, чому взагалі вони хочуть усиновити, а, по-друге, чому вони бажають усиновити саме таку дитину. 

Звідки дізнатися про те, як це — бути усиновителем? Як це роблять інші і що допомагає їм досягти успіху?

   Ці та багато інших запитань задають собі майбутні усиновителі. Бути батьками усиновлених та рідних дітей — дуже схожий процес, але відмінний за динамікою. Далі ви зможете прочитати найважливіші характеристики, які допоможуть батькам-усиновителям побудувати позитивні стосунки з дитиною, а, відтак, здорову сім’ю. 

Батьки поділяють здорові та міцні сімейні принципи:

• Мають міцний шлюб;

• Вміють вирішувати конфліктні ситуації; 

• Відверто висловлюють власні почуття;

• Приймають зміни та належним чином на них реагують.

Батьки дійшли взаємної згоди щодо усиновлення і обоє батьків однаково радіють з приводу усиновлення:

• Усвідомлюють власну мотивацію до усиновлення і обговорювали цей процес;

• Розуміють, що їхнє ставлення до усиновлення може змінюватися і що це нормально;

• Говорять про те, що вони очікують одне від одного та пристосовують свої сподівання до реальності;

• Завжди чесно і відкрито спілкуються одне з одним.

Батьки усвідомлюють, що вони можуть мати як позитивні, так і негативні почуття до своєї дитини, і що це нормально:

• Дозволяють одне одному мати різноманітні емоції до дитини і допомагають одне одному висловлювати ці емоції;

• Розуміють, що почуття кожного з них до дитини можуть із часом змінюватися.

Вміють дочекатися того моменту, коли дитина визнає і оцінить їх, як батьків:

• Розуміють, що дитина може виявляти злість з багатьох причин. Гнів дитини може бути спрямований проти них, але в цьому немає їхньої провини. Дуже важливо бути підготовленими до того, що таке може статися, і знати, як дитині можна допомогти за таких обставин, і як бути послідовними батьками; 

• Вчаться задовольняти потреби дитини і відкладати власні потреби, іноді на досить тривалий час.

Вміють приймати і цінувати навіть незначні покращення у стосунках із дитиною:

• Кожне найменше покращення — це мета, яку варто досягати і цінувати;

• Пам’ятають, що навіть незначні та повільні кроки просувають дитину і батьків у вірному напрямку. 

Продовжують присвячувати себе дитині та сім’ї, переборюючи важкі часи й навіть не допускають думки про те, щоб повернути дитину назад до дитячої установи: 

Батьки поважають себе:

• Батьки мають позитивну самооцінку, яка допомагає їм долати важкі ситуації із дитиною;

• Вважають себе самодостатніми та здатними вчиняти правильно. 

Батьки відкриті до того, щоб, за необхідності, звернутися по професійну допомогу та розуміють те, що люди бувають різні:

• Визнають, що їхні діти — особливі, і що з часом проявляться розходження у поведінці, інтересах, звичках та вчинках;

• Батьки відзначають позитивні відмінності у своїх дітях, замість того, щоб не приймати їх. 

Батьки будують сім’ю з міцними цінностями:

• Основні цінності базуються на особистих переконаннях, які поважаються і належним чином висловлюються;

• Розуміють, що мудрість, сила, рішучість та безумовна любов живуть у кожному з нас.

Успішне усиновлення — це справа всієї родини.