Інтерв'ю В.Коровія газеті "День"

21.08.17

Попри складний для країни час Вінниччина активно наверстує виробництво, залучає інвестиції, займає лідируючі позиції у переробній та харчовій промисловості. А торік область зібрала рекордні за роки незалежності урожаї. Основна причина цьому — ставка на місцевого виробника, каже голова Вінницької ОДА Валерій Коровій.

 

— У 90-х роках Вінниччина багато втратила — в першу чергу заводи-гіганти, які не змогли працювати у тогочасних ринкових умовах. Це стало базовою проблемою з огляду на те, що не вдалося провести ефективну приватизацію під інвестиційні зобов’язання, що дало б поштовх для розвитку. Це було обумовлено й рудиментами «тієї» управлінської системи, яка працювала у Вінницькій області. Але за останні 5-8 років у регіоні спостерігається відродження промисловості. У Вінниці, зокрема, працює найбільша в Україні кондитерська фабрика, молочний завод, польська компанія «Барлінек-Інвест» (Україна), компанія UBC-Group розпочинає будівництво свого заводу з виробництва холодильної техніки і цим самим закладає початок створення Вінницького індустріального парку. Фактично Вінниця генерує 70% промислового виробництва в області. Але відновити промисловий потенціал має уся Вінниччина. Для цього ми визначили чітку стратегію розвитку бізнесу, зробивши ставку на використання внутрішнього потенціалу.

Не так давно завершилися перемовини і з ПАТ «Миронівський хлібопродукт», який розпочинає другу фазу реалізації проекту, що передбачає будівництво потужного біогазового комплекту. Це рішення кардинально змінить структуру організації виробництва м’яса птиці на основі відновлювальної енергії. Завдяки проекту вдасться не лише зекономити на енергоресурсах, а й подбати про екологію. Окрім цього, буде додатково працевлаштовано ще три тисячі вінничан.

12 липня цього року в Державному концерні «Укроборонпром» (у Києві) була підписана угода про початок виробництва між ДП «Електричні системи» та компанією Delphi, в результаті якої буде налагоджено виробництво запчастин для автомобільного концерну Mersedes-Benz на базі одного з корпусів Вінницького 45-го експериментального заводу. На новому підприємстві, запуск якого планується вже 10 вересня цього року, буде створено 700 робочих місць, а до кінця 2018 року їхня кількість збільшиться до 2,5 тисячі. І це має важливе значення, бо таке виробництво дає можливість працевлаштувати велику кількість осіб, 80% з яких не потребує спеціальних знань, тобто це виробництво дозволить працевлаштувати людей з сільської місцевості, щоб вони перестали виїжджати на заробітки за кордон. Також ведуть перемовини із японською компанією Fujikura, яка наразі визначається з майданчиком для будівництва заводу, де буде працевлаштовано більше тисячі вінничан. А кожне робоче місце у промисловості створює навколо себе п’ять робочих місць інших видів діяльності.

Якщо узагальнювати, то входження великих компаній у промисловість створює конкурентне середовище на ринку області. А це ринкові механізми підвищення вартості орендної плати, підвищення зарплат, ефективність виробництва, розвиток інфраструктури, яка дає можливість збуту продукції. І дуже важливо, що довкола цього набувають досвід та знання молоді працівники, які виходять на ринки і проходять усі щаблі розвитку. Раніше важко було уявити, що наші аграрії продаватимуть продукцію у Південну Африку, наприклад. А тепер я бачу, що навіть невеликі підприємства знаходять шляхи збуту своєї продукції за кордоном.

— Нині Вінниччина серед лідерів з виробництва сонячної електроенергії. На території області діє більше десятка «зелених» електростанцій. А понад 110 га у Чечельницькому і Піщанському (південних) районах планують передати інвесторам з Саудівської Аравії під будівництво подібних об’єктів. Чи вважаєте ви цей напрямок пріоритетним? Чому?

— Нині Вінницька область генерує 20% сонячної енергії, яка виробляється в Україні. Більше того, оскільки в регіоні впроваджені прозорі механізми виділення земельних ділянок, ми маємо низку цікавих пропозицій з реалізації сонячної енергетики. В тому числі із залученням іноземних інвестицій. Тобто Саудівська Аравія не одна.

На сьогодні сонячна енергія продукує лише 5% від загального споживання електроенергії у Вінницькій області. Зрозуміло, що це не багато, але й не мало. Разом з відновлювальними джерелами енергії ми ставимо собі за мету найближчим часом зробити все для того, щоб вийти на позначку 10%. У межах країни це величезна економія для бізнесу, який також може працювати за програмою «зеленого тарифу».

За останні роки Вінниччина скоротила споживання природного газу більше, ніж удвічі. Найбільше зекономили промислові підприємства. ПАТ «Вінницький олійно-жировий комбінат», наприклад, за рахунок запровадження технології переробки відходів виробництва економить у місяць до 40 мільйонів гривень свого бюджету. Низка підприємств харчової промисловості перейшла від використання газу до пелетів, модернізувавши виробництво.
 

— Останнім часом область активізувалася у питанні добровільного об’єднання громад, але є чимало районів, які вичікують або бояться. До чого може призвести така інертність? Чи може бути так, що райони просто поділять на громади за вказівкою зверху?

— Ми 25 років живемо в іншій країні, з іншим виміром, але досі окремі депутати та чиновники думають, що хтось за них має робити їхню роботу. Доки не зміниться свідомість людей — що це моя земля і я на ній господар, — не з’явиться відповідальність за рішення. Тому успіх об’єднаних територіальних громад у тому, що люди починають брати відповідальність на себе і стають господарями у своїй громаді. Нині на Вінниччині пройшли вибори в 24 ОТГ. Взагалі ми планували створити 107 ОТГ, при тому, що в нашій області 701 громада базового рівня, тобто сільське населення. Яке я ставлю перед собою завдання як голова Вінницької ОДА? Створити критичну масу перспективних громад. У моєму розумінні критична маса — це 50-60 громад, які зможуть задати темп іншим. І вже є низка громад, які ефективно розвиваються і можуть стати прикладами для інших. Але є й такі, які з огляду на те, хто переміг і не переміг на виборах, перебувають у стані внутрішнього конфлікту і через це не розвиваються. Негативний вплив справляють і деякі орендарі земельних паїв, які впливають на процеси з об’єднаннями територіальних громад.

Але базова проблема полягає в тому, що об’єднання територіальних громад розпочалося, а нормативно-правові акти, які б вирішували питання у соціальній сфері, затупцювали на місці. І тепер ми маємо ситуацію, коли 60% ПДФО, медична та освітня субвенція від держави йдуть у бюджет громади (і це позитивно), але райрада не має грошей на утримання об’єктів інфраструктури, наприклад, районного будинку, бібліотеки тощо. Ми намагаємося вирішити всі ці питання оперативно. Але, на жаль, наші районні ради сформовані у політичний спосіб, і ми бачимо, як в окремих громадах виникають конфлікти між районними чиновниками і новоствореними керівниками ОТГ через те, що перші виконують партійну вказівку з Києва, а другі працюють з людьми на місцях. Забагато політики. На всіх рівнях.
 

— Не можу не згадати про Міжнародний оперний фестиваль «OPERAFEST-TULCHYN», який вже називають подією року. Головним його ініціатором директор фестивалю Ірина Френкель назвала вас, сказавши, що саме губернатор виступив з ідеєю «прокачати» Тульчин і показати, як через культуру можна піднімати економіку навіть у маленьких містах. На вашу думку, як фестиваль допоміг Тульчину?

— Ми придумали свій «айфон» на прикладі оперного фестивалю у Тульчині, бо палац Потоцьких треба було рятувати. Традиційні заяви, звернення не діяли, ми шукали нові шляхи і способи.

Вивчивши досвід Німеччини, Британії і Польщі, зрозуміли, що потрібна культурна революція. Мене постійно дивувало, що у нас культура фінансується за залишковим принципом. І коли починають говорити про культуру, то в першу чергу гроші закладають на зарплати. Так не повинно бути. І Тульчин показав, що, вкладаючи гроші в культурні проекти, можна отримати гарний економічний результат. І дуже важливо, щоб він дав поштовх до продукування подібних культурних ініціатив в інших громадах, бо Тульчин вже виграв. На фестивалі за загальними підрахунками було 15 тисяч відвідувачів. Завдяки цьому активізувався бізнес, зокрема готельно-ресторанний. Місто почало змінюватися.

Ми запросили на фестиваль потенційних інвесторів, які висловили зацікавленість у тому, щоб вкласти кошти в організацію другого фестивалю, підготовка до якого вже розпочалася. Будемо step by step працювати над тим, щоб зберегти і реконструювати палац Потоцьких. Окреме питання — це напівзруйноване приміщення лівого флігеля. Воно потребує капітальних вкладень. Тому плануємо віддати його в оренду і створити там готельний комплекс або художню майстерню. Будемо йти по тому ж шляху, що і Польща. Іншого способу зберегти культурну спадщину я не бачу.

 

— Будучи на посаді голови ОДА, ви створили english-club у стінах адміністрації, де працівники різних відомств спілкуються англійською мовою. Як працює цей проект? Чи є у планах подібні креативні ініціативи?

— Я переконаний в тому, що базова перепона на шляху інтеграції України до Європи — це не відсутність грошей у людей чи недосконалість законодавства, а мовний бар’єр. Він не дає можливості українцям використовувати і представляти той великий потенціал, який ми маємо — в різних планах. Люди, які не можуть спілкуватися іноземною мовою, комплексують і не можуть претендувати на якісну і сучасну роботу.

Хочу, щоб і мої колеги, керівники структурних підрозділів ОДА, відчували себе комфортно в іноземному середовищі. Для цього організував бізнес-клуб, який вони можуть відвідувати безкоштовно. З 1 вересня розпочнеться другий курс навчання для усіх охочих.

Взагалі я переконаний, що потрібно створити нову систему стимулів і пріоритетів для керівників департаментів. Кожен державний чиновник має визначити, над чим він працює, бо просто ходити на роботу без результату більше не вийде — інший час і вимоги. Щороку кожен департамент Вінницької ОДА складає карту пріоритетів і звітує про їх досягнення.


Олеся ШУТКЕВИЧ 

18.08.2017 р.