Іван Мовчан: "Для мене будь-які рейтинги - це лише привід ще раз проаналізувати ситуацію"

Іван Мовчан: «Для мене будь-які рейтинги – це лише привід ще раз проаналізувати ситуацію»

Опублікований 26 вересня рейтинг «Оцінка результатів діяльності Ради міністрів Автономної Республіки Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських держадміністрацій за січень – червень 2013 року» викликав чимало запитань. Щоб не втомлювати читачів детальним аналізом кожного показника, редакція звернулася по коментар до голови обласної державної адміністрації Івана Мовчана. 
– Мушу казати, що деякі показники рейтингу мене відверто здивували, – відповів голова ОДА. – Для мене будь-які рейтинги – це лише привід ще раз проаналізувати ситуацію. Так ось, при детальному аналіз складових цього рейтингу, виявилося, що місце, яке отримала наша область, очевидно занижене. Методика рейтингу бере до уваги лише динаміку зміни показників, а не наявну ситуацію. В результаті виходить, що, якщо ми вже досягли непоганих результатів і продовжуємо їх нарощувати, але вже меншими темпами, то ми втрачаємо позиції. 
Наведу декілька прикладів. 
Так, у 2012 році Вінницька область за темпами приросту виробництва продукції рослинництва мала приріст 427%. Але кожного року неможливо мати такий же приріст! Цього року ми за півроку маємо приріст ще 45% (це у порівнянні з минулорічним, досить високим, показником). 
Якщо говорити про будівництво, яке входить у блок «інвестиції», то тут маємо кілька цілком логічних пояснень. Наприклад, показник «капітальні інвестиції», який (це чітко прописано) розраховується за підприємствами, зареєстрованими на території тієї чи іншої області. Ми маємо приклади масштабного будівництва (наприклад, підприємства «Рошен», «Миронівський хлібопродукт»), але роботи ведуться компаніями, зареєстрованими в Києві і навіть за кордоном (наприклад, концерн «Рошен» залучав до процесу будівництва угорську компанію). Тому звітні дані щодо будівництва таких об’єктів потрапили не в наші рейтингові показники. Але фактів будівництва на території області заперечити не можна – нові об’єкти з’являються, і їх немало. 
Така ж ситуація з показниками в соціальній сфері. Наприклад, виховання дітей, які втратили сім’ю. У 2007 році ми мали в області лише три прийомні родини і один дитячий будинок сімейного типу. А тепер на Вінниччині – 148 прийомних сімей і 37 дитячих будинків сімейного типу. У них виховується 552 дитини. Звичайно, така динаміка не може зберігатися постійно. Мусимо ж враховувати потребу, а не тільки показники заради показників. Скажімо, із 228 дітей, які осиротіли у першому півріччі цього року, лише 10 направлені в інтернатні заклади, а решта отримує сімейне виховання. Понад 95%! Це високий показник. Щороку в середньому 90 осиротілих дітей (або дітей, позбавлених батьківського піклування) знаходять родину. І от, незважаючи на цей високий показник, область потрапила на останнє місце за показником «захист прав дитини». Одна з причин – приріст кількості дітей, влаштованих у сімейні форми виховання, – невисокий. Але у нас загальний показник – високий давно, а приріст заради приросту – це не наша мета. В даній ситуації найголовніше – щоб дитина, яка втратила батьків, потрапила на виховання в сім’ю. 
Ще один показник. Інвестиції в житлове будівництво. За цим показником ми маємо падіння – мінус 22%. Але якщо подивитися на наші показники в абсолютних цифрах, то в розрахунку на 10 000 жителів ми маємо 960 кв. м. збудованого житла (щороку), а в Донецькій області, наприклад, – 390 кв. м. Тобто, незважаючи на деякий спад, за кількістю збудованого житла наша область – серед лідерів. І, до речі, житло ж не будується просто так, для показників. Його ж має хтось купити! А рівень доходів у тій же Донецькій області, яка є промисловим регіоном, вищий, ніж в аграрній Вінниччині. Тому можна сказати, що після деякого ривка уперед відбувається не уповільнення темпів розвитку, а певна стабілізація. А якщо в якійсь із областей житло майже зовсім не будувалося, а наступного року з’явилося кілька будинків, то темпи приросту в цих областях будуть високі. Це може бути і 200%, і 300%, і навіть 400 %. 
Якщо говорити про економічну ситуацію, то Вінниччина – серед лідерів в Україні за темпами розвитку виробництва промислової продукції. У нас переважає харчова галузь – вона складає 55% промислового виробництва області. Попит на харчові продукти завжди високий, він стабільно зростає (як на внутрішньому, так і на зовнішньому ринку). За підсумками 8 місяців за показниками промислового виробництва ми маємо приріст 115,7%. Саме харчова галузь стримувала кризові прояви на території нашої області у 2008-2009 роках. Ми не мали тоді такого падіння, як східні області. 
Але якщо брати показник обсягу реалізованої продукції у розрахунку на одиницю населення, то цей показник буде нижчим, ніж у деяких інших областях. За згаданим показником за І півріччя 2013 року область посіла 14-е місце в Україні, а за І квартал поточного року – 15-е. Але наша область аграрна, а продукція аграрного сектору – це не літаки і не автомобілі, тому отримати за сільськогосподарську продукцію апріорі не можна таких сум, як за продукцію машинобудівної галузі. Адже вартість тонни виробленої ковбаси і вартість тонни виробленого металу суттєво різняться. Тому, звичайно, цей показник суттєво вищий у східних областях, де розвинуті металургія і важке машинобудування.
Таким чином, ми маємо в області, в цілому, стабільну економічну ситуацію і продовжуємо працювати над тим, щоб вінничани з кожним роком відчували прогрес у вирішенні актуальних проблем. 
Це для мене є головним критерієм ефективності наших зусиль. А критики завжди знайдуться – високими чи низькими будуть показники тих чи інших рейтингів.