Людяність у нелюдяний час

12.06.18

Український інститут національної пам’яті збирає інформацію про доброчинців, які рятували людей в роки Голодомору 1932-1933 років в Україні. Надходять перші історії, що увійдуть у видання «Людяність у нелюдяний час. Доброчинці в часи Голодомору».

Історію доброчинців-євреїв, які врятували сільську родину у роки Голодомору нам надіслав кандидат економічних наук, заслужений економіст України Микола Кісіль.

У роки Голодомору матір оповідача Анна Кісіль жила в с. Добровілля Близнюківського району на Харківщині. У неї було вже двоє дітей 3- і 4-річного віку. Чоловіка Анни ув’язнили на три роки за спротив комсомольським активістам, які примусово вилучали у нього зерно. На поміч родині прийшли сусіди, які ділились останнім: “Поруч з нами мешкала сім’я Епштейна - директора машинно-технічної станції, яка мала дещо кращі можливості, хоча також бідувала. Коли Епштейн після обіду йшов на роботу, його дружина Люба давала моїм дітям борщу і по шматку хліба. Це підтримало їх, вони вижили”, - йдеться у спогадах.

Далі шлях родин розійшовся, але не надовго. Сім’я Епштейнів виїхала до м. Костянтинівки. 1937 року батька родини Епштейна арештувало НКВД і розстріляло. Любов Епштейн залишилася з двома дітьми сама. З початком німецької окупації у Костянтинівці розпочалися акції знищення євреїв. Аби врятувати дітей, Любов привезла їх до Анни Кісіль на Харківщину: «Я рятувала твоїх дітей під час голоду, а тепер ти рятуй моїх », - сказала пані Епштейн.

 “У нашій родині на цей час було троє дітей – крім Лідії і Михайла ще був Василь 1939 р. н. Матері було надзвичайно важко з п’ятьма дітьми, але вона витримала”, - розповідає Микола Кісіль.

У повоєнний період сім’ї дружили. Родини обмінювались вітальними листівками на кожне свято: “З 4-го класу ці обов’язки було покладено на мене. Вітання Епштейнам я розпочинав так: «Дорогі тьотя Люба...» і так далі”.

 “Члени нашого роду зберігають добру пам’ять про сім’ю Епштейн і вдячність за допомогу в голодні 1932–1933 роки та дружні відносини в наступні періоди життя.

Завершуючи свої спогади, хочу наголосити, що ніщо не проходить безслідно. Людяність і допомога моїм рідним в нелюдяні часи Голодомору повернулися тітці Любі допомогою при спасінні її дітей під час німецької окупації. Тому, щоб отримувати добро, треба спочатку його робити іншим людям, навіть якщо це означає ділитися останнім”, - підсумовує оповідач.

Зазначимо, що у 2018 році, у 85-ті роковини Голодомору 1932-1933 років, Україна й увесь світ вшановує пам’ять мільйонів невинних жертв, цілеспрямовано знищених сталінським режимом. Інститут відновлює Всеукраїнську акцію «Людяність у нелюдяний час», яка була започаткована у 2009 році. Тоді вперше ми почали повертати пам’ять про праведні діяння в роки Голодомору 1932-1933 років.

Мета акції - вшанувати пам’ять осіб, які допомагали вижити постраждалим у роки Голодомору та чинили опір геноцидній політиці. Зібрані історії увійшли до книги «Людяність у нелюдяний час. Доброчинці в часи Голодомору», яка вийшла друком 2013 року.

Ми відновлюємо пошуки й закликаємо всіх, кому відома інформація про доброчинців у роки Голодомору, надсилати матеріали на електронну (uinp@memory.gov.ua) та поштову (01021, м. Київ, вул. Липська, 16) адресу Українського інституту національної пам’яті з темою «Людяність у нелюдяний час».

Основною вимогою до матеріалів є достовірність наданої інформації із зазначенням джерел (архівні й опубліковані матеріали, усні та письмові свідчення). Зміст повинен відповідати меті запланованої акції та висвітлювати благородні вчинки рятівників у роки Голодомору.

На основі надісланих матеріалів Український інститут національної пам’яті планує створити друге доповнене видання книги «Людяність у нелюдяний час». Учасникам акції, матеріали яких увійдуть до збірки «Людяність у нелюдяний час», примірник видання буде презентовано безкоштовно.


Офіційний веб-сайт УІНП
www.memory.gov.ua