Наставництво - це не про цукерки і свята

12.03.18

В Україні наставництво як явище з’явилося 2009 року — завдяки ініціативі громадської організації «Одна надія». За сім років цим рухом охопили 1330 дітей в інтернатах. Це є альтернативним способом допомоги вихованцям інтернатів, його мета — соціальна адаптація і профорієнтація дитини, допомога у вирішенні побутових проблем, зрештою, позитивний приклад.

Президент України підписав закон, що зробив наставництво офіційною формою допомоги дітям в закладах інституційного догляду. Закон має назву : «Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування». Виходячи з цього, вже можна припустити, що наставництво – це новий вид чи нова форма забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту. І стосується він (вона) виключно дітей-сиріт та дітей,позбавлених батьківського піклування. Для більш чіткого розуміння того, кого саме стосуватимуться нововведення, є пояснення: 

1 категорія осіб: дитина-сирота - дитина, в якої померли чи загинули батьки; 

2 категорія осіб: діти, позбавлені батьківського піклування, діти, які залишилися без піклування батьків у зв’язку з позбавленням їх батьківських прав, відібранням у батьків без позбавлення батьківських прав, визнанням батьків безвісно відсутніми або недієздатними, оголошенням їх померлими, відбуванням покарання в місцях позбавлення волі та перебуванням їх під вартою на час слідства, розшуком їх органами Національної поліції, пов’язаним з відсутністю відомостей про їх місцезнаходження, тривалою хворобою батьків, яка перешкоджає їм виконувати свої батьківські обов’язки, а також діти, розлучені із сім’єю, підкинуті діти, батьки яких невідомі, діти, від яких відмовилися батьки, діти, батьки яких не виконують своїх батьківських обов’язків з причин, які неможливо з’ясувати у зв’язку з перебуванням батьків на тимчасово окупованій території України або в зоні проведення антитерористичної операції, та безпритульні діти.

Друга категорія включає в себе: безпритульні діти - діти, які були покинуті батьками, самі залишили сім’ю або дитячі заклади, де вони виховувалися, і не мають певного місця проживання. Це дає право стверджувати, що наставництво включено до основ соціального захисту безпритульних дітей.

У законі також зазначено, що:

наставник – повнолітня дієздатна особа, яка здійснює діяльність з надання дитині, яка проживає у закладі для дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування, іншому закладі для дітей, індивідуальної підтримки та допомоги, насамперед у підготовці до самостійного життя;

наставництво – добровільна безоплатна діяльність наставника з надання дитині, яка проживає у закладі для дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування, іншому закладі для дітей, індивідуальної підтримки та допомоги, насамперед у підготовці до самостійного життя.

Наставник має право відвідувати дитину за місцем її проживання, навчання, лікування, оздоровлення, а також за згодою дитини та батьків, інших законних представників дитини, адміністрації закладу для дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування, іншого закладу для дітей спілкуватися з дитиною поза місцем її проживання, навчання, лікування, оздоровлення, у тому числі запрошувати дитину у свою сім’ю у святкові і неробочі дні, дні канікул, надавати дитині допомогу в отриманні додаткових освітніх, соціальних, реабілітаційних, оздоровчих послуг, брати участь у забезпеченні її одягом, взуттям, приладдям для навчання та розвитку тощо.

Наставництво здійснюється за договором про наставництво, що укладається між центром соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді за місцем проживання дитини, наставником та адміністрацією закладу, в якому проживає дитина, в інтересах якої укладається такий договір. Договір про наставництво укладається у письмовій формі. Для укладення договору про наставництво потрібна згода дитини, якщо вона досягла такого віку та рівня розвитку, що може її висловити, а також письмова згода її батьків, інших законних представників. Згода дитини надається у формі, що відповідає її вікові та стану здоров’я.

Особа, яка виявила бажання стати наставником, до укладання договору про наставництво зобов’язана пройти курс підготовки з проблем соціальної адаптації дітей та їх підготовки до самостійного життя за програмою, затвердженою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики з питань сім’ї та дітей. Наставниками не можуть бути особи, зазначені у статті 212 Сімейного кодексу України. Організація наставництва здійснюється центрами соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді за місцем проживання дитини.

Наставництво як вид соціальної роботи з вразливими підлітками, що перебувають в інтернатах, не є новим явищем для України. Різні організації в різний час використовували цей інструмент для допомоги дітям. Деякі директори інтернатів упевнені, що в них давно й успішно впроваджене наставництво, яке вони називають "шефством". Особливо в індустріальних містах, де великі заводи завжди підтримували інтернати.

Бажаючим бути другом і наставником дитини-сироти в інтернаті важливо пам'ятати основні причини, з яких діти опиняються в установі: насамперед це бідність та її похідні — алко- і наркозалежність; інертність системи, — інтернати завжди були, є і будуть, так простіше; недовіра до прийомних сімей і дитячих будинків сімейного типу, — якщо ти сам не можеш взяти прийомну дитину, починаєш підозрювати в меркантильних мотивах інших, тих, хто на це здатний. Як правило, це ставлення дорослих — тих, хто відповідає за долі дітей. Насправді все давно придумано, і всі рецепти вже відомі. У тому числі і в Україні.

У різних регіонах нашої країни реалізуються успішні проекти й програми, що запобігають потраплянню дітей в інтернати, — це центри матері та дитини, центри підтримки сім'ї й дітей. Є ефективна практика повернення дітей з інтернатів у біологічні сім'ї, складна, але важлива соціальна робота.

Українці навчилися всиновляти, і сьогодні всиновлення дитини до 10 років — норма. Прийомні сім'ї та дитячі будинки сімейного типу радо прийматимуть підлітків, їхній досвід унікальний. Однозначно, для цього необхідна якісна система підготовки, супроводу й моніторингу.  Цей дозволить нарешті змінити ставлення до дітей, адже дитина — не об'єкт нашої безмежної допомоги, а людина зі своїми власними правами, і насамперед — правом на сім'ю.

Якщо Ви виявили бажання стати наставником, звертайтеся до Чечельницького районного центру соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді: смт Чечельник, вул.Героїв Майдану,31 тел. 2-11-75.