Оплата лікарняних тим, хто працює за договором

16.03.17

Бершадська міжрайонна виконавча дирекція Вінницького обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності враховуючи звернення громадян щодо права на матеріального забезпечення  за рахунок коштів Фонду осіб, які виконують роботи, надають послуги за цивільно-правовим договором, роз’яснює наступне.

Вiдповiдно до чинного законодавства виконувати роботи, надавати послуги громадянин може як на пiдставi трудового договору, так i на пiдставi цивiльно-правового договору.

Згiдно зi ст. 21  Кодексу законів про працю трудовий договiр є угодою мiж працiвником i власником пiдприємства, установи, органiзацiї або уповноваженим ним органом чи фiзичною особою, за якою працiвник зобов'язується виконувати роботу, визначену цiєю угодою, з пiдляганням внутрiшньому трудовому розпорядковi, а власник пiдприємства, установи, органiзацiї або уповноважений ним орган чи фiзична особа зобов'язується виплачувати працiвниковi заробiтну плату i забезпечувати умови працi, потрiбнi для виконання роботи, передбаченi законодавством про працю, колективним договором й угодою сторiн.

Порядок укладення цивiльно-правових договорiв регулюється нормами цивiльного законодавства.

Згідно зі статтею 837 Цивільного кодексу України за договором підряду (цивільно-правовим договором) одна сторона (підрядник) зобов’язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов’язується прийняти та оплатити виконану роботу,.

Пiд час укладання договору пiдряду працiвник не подає заяву про прийняття його на роботу, роботодавець не видає наказ про зарахування його на певну посаду i не вноситься запис до трудової книжки.

Підрядник не підпорядковується правилам внутрішнього трудового розпорядку, не може вимагати гарантій, передбачених для суб’єктів трудових відносин, оскільки він не має статусу працівника, сам організовує свою роботу і виконує її на власний ризик.

За цивільно-правовим договором оплачується не процес праці, а її результати, котрі визначають після закінчення роботи і оформляють актами виконаних робіт, на підставі яких провадиться їх оплата.

 Визначення правових, фінансових та організаційних засад загальнообов’язкового державного соціального страхування, гарантій працюючих громадян щодо їх соціального захисту у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності, вагітністю та пологами здійснюється відповідно до  норм Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування» від 23.09.1999 №1105 (далі – Закон №1105).

Згідно із частиною другою статті 1 Закону №1105 застрахована особа – фізична особа, яка відповідно до законодавства підлягає загальнообов’язковому державному соціальному страхуванню і сплачує (сплачувала) та/або за яку сплачується чи сплачувався у встановленому законом порядку єдиний внесок (пункт 3 частини 1 статті 1 Закону №2464).

Відповідно статті 18 Закону №1105 страхуванню у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності підлягають особи, які працюють на умовах трудового договору (контракту) на підприємствах, в установах, організаціях незалежно від форми власності та господарювання, у тому числі в іноземних дипломатичних та консульських установах, інших представництвах нерезидентів або у фізичних осіб, а також обрані на виборні посади в органах державної влади, органах місцевого самоврядування та в інших органах.

Відповідно до частини 1 статті 19 Закону №1105 право на матеріальне забезпечення та соціальні послуги за страхуванням у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності мають застраховані громадяни України, іноземці, особи без громадянства та члени їх сімей, які проживають в Україні, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України. Це право виникає з настанням страхового випадку в період роботи (включаючи час випробування та день звільнення), якщо інше не передбачено законом.

Враховуючи зазначене, особи, які виконують роботи, надають послуги за цивільно-правовими договорами, відповідно до норм Закону №1105, не підлягають загальнообов’язковому державному соціальному страхуванню у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності, а також добровільному страхуванню, а отже не мають права на отримання матеріального забезпечення за рахунок коштів Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності.