Пам’ятати, щоб жити

19.05.17

    Проблема реальної спрямованості та кількісних параметрів політичних репресій за  радянських часів значною мірою ще й досі залишається «білою плямою» в історичній науці.   Головним наслідком масових репресій було фізичне винищення активної та інтелектуальної частини нації та моральне розтління тих, кого терор не торкнувся.

     За розмахом знищення населення власної країни сталінський терор не знає собі рівних у світовій історії. Він залишився у пам’яті людства під назвою Великого Терору.  У цей час жертвами репресій стали понад 2,5 мільйони. Серед них близько 40 тисяч становлять українці.

     Загалом до вищої міри покарання було засуджено 55 тис. 646 осіб. На той час країну охопила хвиля «шпигуноманії» та розкриття різного виду «троцькістського підпілля», сіоністів.

     З особливою нещадністю тоталітарна система нищила і нівечила духовну еліту нації:  академіка Агатангела Кримського, поетів Миколи Вороного та його сина Марка,  неокласиків Миколи Зерова, Михайла Драй-Хмари, Павла Филиповича, арешт органами ДПУ Максима Рильського, 10 років табірних поневірянь Остапа Вишні, Бориса Антоненка-Давидовича, Зінаїди Тулуб, Івана Іванова, переслідування Олександра Довженка, Володимира Сосюри, Юрія Яновського.

   І це далеко не весь перелік трагічних доль української  інтелігенції. Лісова зона поблизу с. Биківня є найбільшим в Україні похованням жертв комуністичних політичних репресій.  Радянська влада цілковито замовчувала те, що відбувалось у Биківні.  Вперше про те, що биківнянські жертви – це злочин НКВС було заявлено лише у 1989 році.  Це були жахливі репресії, і  ми   сподіваємось, що вони ніколи не повторяться. Вони не можуть більше повторитись, бо це було повне беззаконня.

    Чорне крило політичних репресій торкнулося і мешканців нашого району. Вшанувати пам'ять жертв  політичних репресій зібралися  мешканці  селища  в  центральній районній  бібліотеці, де  презентовано  книжкову  виставку  «Трагедія незнищенної волі»  та  зустріч  краєзнавців  «Минуле з гірким присмаком»,  присвячене    80-річчю  дня пам’яті  жертв  політичних  репресій .  На  зустріч  запрошено   родину  Мирона Михайловича  Пецюха: патріарха  родини з  дочкою - Любов’ю  Миронівною,  також   Віктора  Павловича  П’яніщука, голову ветеранської  організації  селища  та  актив  бібліотеки.

    Любов  Миронівна  Гіндрюк, розповіла  про  історії  родини,  витоки  патріотичного  спрямування, які поєдналися в  батькові  та  онуках. Саме  її  син, Радислав  Едуардович, учасник  АТО, який став  оборонцем України  і вважає священним обов’язком кожного громадянина  збереження пам’яті про минуле свого народу  та захист  рідної  землі  від  ворогів. Саме тому нам, сьогоднішнім українцям, так важливо привернути увагу нашого суспільства до трагічних подій історії України, наголосила  Любов  Миронівна. Вона  зосередила увагу на донесенні правди про політичні репресії через  зустрічі,  бесіди, книжкові виставки  та періодичних видання,  щоб розкрилася  страшна  правда  про  багатолітній  злочин  проти  народу  пі  гаслами боротьби  з  «ворогами народу», згадала про період фізичного знищення громадян, світогляд яких відрізнявся від комуністичного, про репресії  за часів   побудови комуністичного суспільства…  Побажала, щоб вплив на долю  майбутніх поколінь України  був  світлим, позитивним,  натхненним.

     Віктор  Павлович  П’яніщук  заявив, що ця трагедія ніколи не повинна повторитися. Хоча це наша історія і  її ми не маємо права забувати, ми повинні пам’ятати про страшну трагедію, яку довелось пережити нашому багатостраждальному українському народові   і прагнути миру і  свободи на шляху до незалежності. Він  подякували  Мирону  Михайловичу  за  стійкість  і  героїзм  і  побажав  міцного  здоров’я  та  довгих  світлих  років   мирного  життя.

Вшануймо пам’ять жертв політичних репресій!