Щодо діяльності антикорупційних підрозділів
25.05.20

Зауважимо, що у декларантів у цьому роц є ще певний час для подання декларацій — декла­раційна кампанія саме для 2020 року закінчуєть­ся 31 травня.
Відразу звернемо увагу декларантів. На почат­ку травня 2020 року Національне агентство з пи­тань запобігання корупції (далі — НАЗК) та Фонд державного майна України уклали Меморандум про співпрацю, що передбачає надання НАЗК до­ступу до Єдиної бази даних звітів про оцінку.
Інформація з цієї бази даних буде використана під час перевірки електронних декларацій. Єдина база даних звітів про оцінку містить інформацію щодо оціночної вартості таких об'єктів нерухомо­го майна:
—   житлової нерухомості;
—   адміністративної нерухомості;
—   об'єктів промислової (складської) нерухо­мості;
—   об'єктів торговельної нерухомості;
—   земельної ділянки.
Відтепер під час повної перевірки декларацій НАЗК зможе звіряти вартість об'єкта нерухомос­ті, вказану суб'єктом декларування, із оціночною вартістю, вказаною в Єдиній базі даних звітів про оцінку.
Це допоможе значно швидше виявляти ви­падки, коли суб'єкт декларування суттєво занижує вартість вказаного в декларації об'єкта нерухомості для приховування власних статків.
Наразі НАЗК та Фонд держмайна розглядають можливість використання даних Єдиної бази даних звітів про оцінку під час проведення автоматичного контролю декларації.
Але автори статті у цьому номері «Держслужбовця» вирішили більш детально зупинитися на іншій темі — темі, пов'язаній з діяльністю антикорупційних підрозділів у державних органах. Тим більш, що 5 травня 2020 року низка наказів НАЗК з цієї тематики набрали чинності.
 
УПОВНОВАЖЕНІ ПІДРОЗДІЛИ
Нагадаємо нашим читачам, що історія діяль­ності уповноважених підрозділів з питань запо­бігання та виявлення корупції бере свій початок з 1998 року.
Так, Програмою невідкладних заходів, які спрямовані на боротьбу з корупцією і підляга­ють здійсненню в 1998 році, затвердженою по­становою Кабінету Міністрів України від 3 серп­ня 1998 року № 1220, доручалося центральним та місцевим органам виконавчої влади створити (визначити) в межах наявної штатної чисельності структурні підрозділи (працівників) з питань запо­бігання корупційним і злочинним проявам. Саме із цієї дати в України починають свою діяльність уповноважені підрозділи з питань запобігання та виявлення корупції. У період з 1998 по 2005 рік таким підрозділам особлива увага не приділяла­ся, оскільки законодавством не було визначено інституції, яка б координувала їх діяльність. І функ­ціонування таких підрозділів не було закріплено на законодавчому рівні.У 2009 році Уряд приймає постанову від 8 груд­ня 2009 року № 1422, а згодом замість неї — від 4 ве­ресня 2013 року № 706, якими затверджується Ти­пове положення про уповноважений підрозділ.
18 жовтня 2019 року набрала чинності стат­тя 131 Закону України «Про запобігання корупції» (далі — Закон), згідно з якою на законодавчому рів­ні закріплено діяльність уповноважених підрозді­лів (осіб) з питань запобігання та виявлення коруп­ції, зокрема, в державних органах. Частиною п'ятою цієї статті встановлено, що НАЗК затверджує Типове положення про уповноважений підрозділ (уповно­важену особу) та порядок надання згоди на звіль­нення керівника уповноваженого підрозділу (упов­новаженої особи), а також встановлює обов'язкові вимоги до мінімальної штатної чисельності уповно­важеного підрозділу в державних органах.
5 травня 2020 року набрали чинності наказ НАЗК від 17.03.2020 р. № 102/20 (зареєстрований в Мін'юсті 21 квітня 2020 року за № 361/34644), яким затверджено Типове положення про уповно­важений підрозділ (уповноважену особу) з питань запобігання та виявлення корупції (далі — Типове положення), наказ НАЗК від 24.03.2020 р. № 112/20 (зареєстрований в Мін'юсті 21 квітня 2020 року за № 363/34646), яким встановлено обов'язкові ви­моги до мінімальної штатної чисельності уповно­важеного підрозділу з питань запобігання та ви­явлення корупції в державних органах, та наказ НАЗК від 17.03.2020 р. № 100/20 (зареєстрований в Мін'юсті 22 квітня 2020 року за № 371/34654), яким затверджено Порядок надання згоди Націо­нальним агентством з питань запобігання корупції на звільнення керівника уповноваженого підроз­ділу (уповноваженої особи) з питань запобігання та виявлення корупції державного органу, юрисдик­ція якого поширюється на всю територію України.
НЮАНСИ НОРМАТИВНИХ ДОКУМЕНТІВ
Щодо Типового положення. Наразі в україн­ському антикорупційному законодавстві чинними є два нормативно-правові акти, які затверджують Типове положення про уповноважений підроз­діл, — постанова Уряду від 04.09.2013 р. № 706 (далі — постанова 706) та вищезазначений наказ НАЗК (від 17.03.2020 р. № 102/20).
Незважаючи на нижчу юридичну силу наказу НАЗК по відношенню до постанови Кабінету Міні­стрів України, все ж з 5 травня 2020 року державним органам слід керуватися цим наказом НАЗК, оскільки останній є підзаконним нормативним актом, що при­йнятий з метою реалізації статті 131 Закону.
До речі, за інформацією, якою володіють автори статті, наразі в НАЗК розробляється про­ект постанови Уряду щодо скасування постано­ви № 706.
Тож на які новели Типового положення хотіли звернути увагу автори статті.
Оновлене Типове положення має три розділи:
I.   Загальні положення;
II.  Основні завдання, функції та права уповно­важених підрозділів (уповноваженої особи;
III.  Керівник уповноваженого підрозділу (уповноважена особа).
Відповідно до І розділу уповноважений під­розділ (уповноважена особа), наприклад, держав­ного органу (для того, щоб не обтяжувати зайвою інформацією наших читачів), утворюється як само­стійний та функціонально незалежний структур­ний підрозділ (уповноважена особа) відповідно до частини першої статті 131 Закону. І керівник державного органу забезпечує гарантії незалеж­ності уповноваженого підрозділу (уповноваженої особи) від впливу чи втручання у його (її) роботу.
Як і у Типовому положенні, затвердженому по­становою КМУ № 706, залишена норма, що втручан­ня у діяльність уповноваженого підрозділу (уповно­важеної особи) під час здійснення ним (нею) своїх повноважень, а також покладення на уповнова­жений підрозділ (уповноважену особу) обов'язків, що не належать або виходять за межі його (її) по­вноважень чи обмежують виконання покладених на нього (неї) завдань, забороняються.
Водночас для місцевих державних адміністра­цій має місце певний виняток — так, на уповнова­жений підрозділ місцевої державної адміністрації може покладатися виконання інших функціональ­них обов'язків, які не перешкоджають діяльності із запобігання та виявлення корупції.
Також унормовано питання виконання обов'язків уповноваженої особи державного органу у разі її тимчасової відсутності. Так, Типове положення передбачає, що у разі відсутності уповноваженої осо­би у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю, перебу­ванням у відпустці та з інших причин, її обов'язки ви­конує інша особа (за її згодою), визначена керівником цього, зокрема, державного органу.
У II розділі Типового положення визначено ві­сім основних завдань уповноваженого підрозділу:
— розроблення, організація та контроль за проведенням заходів щодо запобігання корупційним правопорушенням та правопорушенням, пов'язаним з корупцією;
—  відповідального суб'єкта, під­готовки заходів щодо їх усунення, внесення керів­нику такого відповідального суб'єкта відповідних пропозицій (у порівнянні з постановою № 706, до­повнено);    
—   надання методичної та консультаційної до­помоги з питань додержання законодавства щодо запобігання корупції;                                
—   здійснення заходів з виявлення конфлікту інтересів, сприяння його врегулюванню, інформу­вання керівника відповідального суб'єкта та На­ціонального агентства про виявлення конфлікту інтересів та заходи, вжиті для його врегулювання;
—   перевірка факту подання суб'єктами декла­рування декларацій та повідомлення Національ­ного агентства про випадки неподання чи несвоє­часного подання таких декларацій у визначеному відповідно до Закону порядку (у порівнянні з по­становою № 706, доповнено);
—   здійснення контролю за дотриманням ан-тикорупційного законодавства, у тому числі роз­гляд повідомлень про порушення вимог Закону, у тому числі на підвідомчих підприємствах, в уста­новах та організаціях (далі — юридичні особи);
—   забезпечення захисту працівників, які по­відомили про порушення вимог Закону, від засто­сування негативних заходів впливу з боку керівни­ка або роботодавця відповідно до законодавства щодо захисту викривачів (у порівнянні з постано­вою № 706, доповнено);
—   інформування керівника відповідального суб'єкта, Національного агентства, інших спеціаль­но уповноважених суб'єктів у сфері протидії ко­рупції про факти порушення законодавства у сфері запобігання і протидії корупції (у порівнянні з по­становою № 706, доповнено).
З метою реалізації покладених на уповнова­жений підрозділ завдань Типовим положенням пе­редбачено 23 функції, які має він виконувати. Ми наведемо лише ті функції, які є новими у Типовому положенні, незважаючи на те, за усталеною прак­тикою підрозділи їх виконували.
Зокрема, підрозділ:
—   організовує роботу з оцінки корупційних ризиків у діяльності відповідального суб'єкта, під­готовки заходів щодо їх усунення, вносить керівни­ку такого відповідального суб'єкта пропозиції щодо таких заходів;
—   забезпечує підготовку антикорупційної програми відповідального суб'єкта, змін до неї, по­дання її на погодження та моніторинг її виконання;
КОРУПЦІЙНІ ДЕЛІКТИ
—   здійснює підготовку звітів за результата­ми періодичного перегляду та оцінки виконання антикорупційної програми, а також надає про­позиції щодо внесення змін до антикорупційної програми за результатами такого періодичного перегляду;
—   проводить перевірку факту подання суб'єк­тами декларування, які працюють у відповідальному суб'єкті (працювали або входять чи входили до скла­ду утвореної у відповідальному суб'єкті конкурсної комісії, до складу Громадської ради доброчесності), відповідно до частини другої статті 49 Закону декла­рацій та повідомляє Національне агентство про ви­падки неподання чи несвоєчасного подання таких декларацій у визначеному законодавством порядку;
—   організовує роботу внутрішніх каналів повідомлення про можливі факти корупційних або пов'язаних з корупцією правопорушень, інших порушень вимог Закону, отримує та організовує розгляд повідомленої через такі канали інформації;
—   співпрацює з викривачами, забезпечує до­тримання їхніх прав та гарантій захисту, передба­чених Законом;
—   надає працівникам відповідального суб'єк­та або особам, які проходять у них службу чи на­вчання або виконують певну роботу, методич­ну допомогу та консультацію щодо здійснення повідомлення про можливі факти корупційних або пов'язаних з корупцією правопорушень, інших порушень Закону та захисту викривачів, проводить внутрішні навчання з цих питань;
—   здійснює перевірку повідомлень про мож­ливі факти корупційних або пов'язаних з корупцією правопорушень, інших порушень Закону, отрима­них через внутрішні та регулярні канали повідом­лень, у терміни, передбачені Законом;
—   інформує керівника відповідального суб'єкта, Національне агентство, інших спеціально уповноважених суб'єктів у сфері протидії корупції про факти, що можуть свідчити про вчинення ко­рупційних або пов'язаних з корупцією правопору­шень та інших порушень вимог Закону працівника­ми відповідального суб'єкта;
—   у разі отримання офіційної інформації стосовно вчинення працівником відповідального суб'єкта корупційного правопорушення або пра­вопорушення, пов'язаного з корупцією, здійснює моніторинг офіційного вебпорталу «Судова влада України», Єдиного державного реєстру судових рі­шень з метою отримання інформації щодо резуль­татів розгляду відповідної справи судом;
—   інформує Національне агентство у разі не-направлення кадровою службою відповідального суб'єкта засвідченої в установленому порядку паперової копії розпорядчого документа про на­кладення дисциплінарного стягнення та інформа­ційної картки до розпорядчого документа про на­кладення (скасування розпорядчого документа про накладення) дисциплінарного стягнення на особу за вчинення корупційних або пов'язаних з коруп­цією правопорушень для внесення до Єдиного державного реєстру осіб, які вчинили корупційні або пов'язані з корупцією правопорушення;
—   організовує роботу та бере участь у служ­бовому розслідуванні, яке проводиться з метою виявлення причин та умов, що призвели до вчи­нення корупційного або пов'язаного з корупцією правопорушення або невиконання вимог Закону в інший спосіб, за поданням спеціально уповнова­женого суб'єкта у сфері протидії корупції або при­писом Національного агентства;
—   візує проекти наказів (розпоряджень) з основної діяльності, адміністративно-господар­ських питань, а також проекти наказів (розпоря­джень) з кадрових питань (особового складу) за­лежно від їх видів;
—   щопівроку надає Національному агент­ству інформацію щодо діяльності уповноваже­ного підрозділу (уповноваженої особи) з питань запобігання та виявлення корупції та інформацію щодо уповноваженого підрозділу (уповноваже­ної особи) з питань запобігання та виявлення корупції.
Уповноважений підрозділ (уповноважена осо­ба) територіальних (міжрегіональних) органів мі­ністерств, інших центральних органів виконавчої влади, інших державних органів, юрисдикція яких поширюється на всю територію України, районних державних адміністрацій щопівроку надсилає ін­формацію щодо діяльності уповноваженого підроз­ділу (уповноваженої особи) та щодо уповноважено­го підрозділу (уповноваженої особи) до відповідних міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, інших державних органів, юрисдикція яких поширюється на всю територію України, обласних державних адміністрацій.
Уповноважений підрозділ (уповноважена осо­ба) міністерств, інших центральних органів вико­навчої влади, інших державних органів, юрисдикція яких поширюється на всю територію України, об­ласних державних адміністрацій надають до 10 лю­того та до 10 серпня звітного року зведену інфор­мацію щодо діяльності уповноваженого підрозділу (уповноваженої особи) та щодо уповноваженого підрозділу (уповноваженої особи) до Національного агентства в розрізі центрального апарату та його територіальних (міжрегіональних) органів, район­них державних адміністрацій;
—  щороку до 15 лютого року, наступного за звітним, здійснює заходи з організації подання до Національного агентства інформації, необхідної для підготовки національної доповіді щодо реалі­
зації засад антикорупційної політики відповідно до статті 20 Закону.
Також значно розширено права уповноваже­ного підрозділу (від трьох — у постанові № 706 до дванадцяти — у Типовому положенні). Зупи­нимося та тих, які не були визначені у постано­ві № 706. Так, підрозділ з метою виконання покла­дених на нього завдань має право:
—   викликати та опитувати осіб, дії або без­діяльність яких стосуються повідомлених викри­вачем фактів, у тому числі керівника, заступників керівника державного органу;
—   звертатися до Національного агентства щодо порушених прав викривача, його близьких осіб;
—   виконувати інші визначені Законом повно­важення, спрямовані на всебічний розгляд повідом­лень викривачів та захист їхніх прав і свобод;
—   мати доступ до документів та інформації, розпорядником яких є державний орган, з ураху­ванням обмежень, встановлених законом;
—   брати участь та проводити для працівників державного органу внутрішні навчання, а також ініціювати проведення нарад з питань запобігання і виявлення корупції;
—   здійснювати контроль за дотриманням антикорупційного законодавства, у тому числі роз­гляд повідомлень про порушення вимог Закону, у тому числі в юридичних особах;
—   надсилати за підписом керівника держав­ного органу запити до територіальних (міжрегіо­нальних) органів, юридичних осіб, що належать до сфери управління відповідального суб'єкта, з метою отримання від них інформації та матеріалів, необхідних для виконання покладених на уповно­важений підрозділ (уповноважену особу) завдань;
—   вносити подання керівнику державного органу про притягнення винних осіб до дисциплі­нарної відповідальності на виконання повноважень у сфері захисту викривачів;
—   ініціювати перед керівником державного органу питання проведення перевірки організації роботи із запобігання і виявлення корупції в тери­торіальних (міжрегіональних) органах та юридич­них особах, що належать до сфери управління від­повідального суб'єкта та наявних контрагентів державного органу та надавати інфор­мацію про них керівнику державного органу.
Не можна не звернути увагу читачів на нове­ли III розділу, який стосується керівника підрозділу (уповноваженої особи).
Новими є такі повноваження керівника упо­вноваженого підрозділу (уповноваженої особи):
—   підписання та направлення повідомлен­ня до спеціально уповноважених суб'єктів у сфері протидії корупції щодо порушень вимог Закону працівниками державного органу, в тому числі його керівником;
—   визначення окремої особи, відповідальної за реалізацію повноважень із захисту викривачів;
—   підзвітність і підконтрольність керівникові державного органу.
Слід зазначити, що керівник уповноваженого підрозділу (уповноважена особа) територіального (міжрегіонального) органу, юридичної особи, що належать до сфери управління відповідного відповідального суб'єкта, підзвітний і підконтроль­ний керівникові відповідного міністерства, іншого центрального органу виконавчої влади або дер­жавного органу.
Керівник уповноваженого підрозділу (уповно­важена особа) державного органу, юрисдикція яко­го поширюється на всю територію України, може бути звільнений за ініціативою керівника, за умови надання згоди НАЗК у встановленому законодав­ством порядку.
Щодо мінімальної штатної чисельності уповно­важеного підрозділу. У наказі НАЗК від 24.03.2020 р. № 112/20 мінімальна штатна чисельність уповнова­женого підрозділу в державному органів встановлється в залежності від кількості штатних працівни­ків цього органу:
до 100 штатних одиниць                - визначається уповноважена особа з питань запобігання та виявлення корупції з числа працівників державного органу
від 100 до 200 штатних одиниць    - призначається уповноважена особа з питань запобігання та виявлення корупції
від 200 до 400 штатних одиниць   - утворюється уповноважений підрозділ зі штатною чисельністю не менше як 2 одиниці
від 400 до 600 штатних одиниць   - утворюється уповноважений підрозділ зі штатною чисельністю не менше як З одиниці
від 600 до 800 штатних одиниць   - утворюється уповноважений підрозділ зі штатною чисельністю не менше як 4 одиниці
від 800 штатних одиниць                - утворюється уповноважений підрозділ зі штатною чисельністю не менше як 5 одини
Якщо ж державний орган має підприємства, установи та організації, що належать до сфери його управління, додатково призначається одна особа на кожні 15 таких організацій.
Доцільно звернути увагу на те, загальна кіль­кість працівників уповноваженого підрозділу не може перевищувати п'ятнадцяти осіб.
Щодо окремих положень порядку надання згоди НАЗК на звільнення керівника уповнова­женого підрозділу (уповноваженої особи). Поря­док затверджено наказом НАЗК від 17.03.2020 р. № 100/20, і він стосується лише надання згоди НАЗК на звільнення особи, яка є керівником уповноваже­ного підрозділу (уповноваженою особою) з питань запобігання та виявлення корупції державного ор­гану, юрисдикція якого поширюється на всю тери­торію України, і якщо таке звільнення відбувається за ініціативою керівника з підстав, передбачених законом.
З метою отримання згоди НАЗК на звільнення керівника уповноваженого підрозділу (уповнова­женої особи) суб'єкт призначення (роботодавець) вносить до НАЗК у письмовій формі подання про звільнення. Строк розгляду НАЗК подання про звільнення в залежності від підстав може становити до 10 календарних днів з дня його отримання НАЗК.
Сподіваємось, що згадані вище документи удосконалять діяльність уповноважених підрозді­лів в державних органах.
 
Наталія НИКИТЮК, начальник  відділу з питань правового забезпечення та діловодства апарату райдержадміністрації  
Всі новини
123