Трудовий договір чи цивільно-правова угода?

24.07.17

Згідно з чинним законодавством, виконання робіт, надання послуг громадянином може здійснюватися як на підставі трудового договору, так і на інших юридичних підставах, зокрема за трудовою угодою, що в законодавстві визначено як цивільно-правовий договір.

Згідно з ч.1 ст. 21 Кодексу законів про працю України (далі – КЗпП), трудовий договір – угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов’язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов’язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, потрібні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором й угодою сторін.

Відповідно до ст. 23 КЗпП України, трудовий договір може бути: 

1) безстроковим, що укладається на невизначений строк; 

2) на визначений строк, встановлений за погодженням сторін; 

3) таким, що укладається на час виконання певної роботи.

Новою редакцією ч.3 ст. 24 КЗпП України (ЗУ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо реформування загальнообов’язкового державного соціального страхування та легалізації фонду оплати праці» від 28 грудня 2014 року № 77-VIII, який набрав чинності з 01.01.2015 року) передбачено, що працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення органу фіскальної служби.

За трудовим договором працівника беруть у штат підприємства для виконання певної роботи (певних функцій) за конкретною кваліфікацією, професією, посадою. Працівникові гарантується заробітна плата, встановлені трудовим законодавством гарантії, пільги, компенсації тощо.
Крім того, відповідно до п.1.1 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці, Міністерства юстиції, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993р. № 58, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 17.08.1993р. за № 110, трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника. Запис про роботу за цивільно-правовим договором у трудову книжку не заноситься.

 Цивільно-правовий договір – це будь-який вид договору, що укладається відповідно до вимог не трудового, а цивільного законодавства. Порядок укладання договорів підряду (на виконання певних робіт) регулюється главою 61 Цивільного Кодексу України.

Основною ознакою, що відрізняє цивільно-правові відносини від трудових, є те, що трудовим законодавством регулюється процес трудової діяльності, її організація. За цивільно-правовим договором процес організації трудової діяльності залишається за його межами, метою договору є отримання певного матеріального результату. Сторона цивільно-правового договору (Підрядник), на відміну від працівника, не підпорядковується правилам внутрішнього трудового розпорядку, він сам організовує свою роботу і виконує її на свій власний ризик.

За цивільно-правовими договорами оплачується не процес праці, а її результат. Він визначається після закінчення роботи та оформлюється актами здавання-приймання виконаних робіт, на підставі яких провадиться їх оплата. Договором також може бути передбачено попередню або поетапну оплату. У трудовій книжці не роблять запис про виконання роботи за цивільно-правовими договорами.

Отже, за наявності ознак, притаманних саме для трудових відносин (посада передбачена штатним розписом, працівник підпорядковується правилам внутрішнього трудового розпорядку тощо), має укладатися трудовий договір, а за наявності ознак, притаманних цивільно-правовим відносинам, мають укладатися відповідні цивільно-правові договори. Це правило спрямоване на уникнення випадків підміни фактичних трудових відносин цивільно-правовими відносинами.

За підміну трудових відносин цивільно-правовими наступає відповідальність, передбачена статтею 172 Кримінального кодексу України.


Олександр ІКОННІКОВ,
головний державний інспектор  
управління Держпраці у Вінницькій області