Як українців зробити кріпаками vs звільнити від рабства

07.08.17

Як українців зробити кріпаками vsзвільнити від рабства

Частина I– ідеологічна

Я і близько не уявляв всю глибину «кролячої нори» в яку ми падаємо ...

І справа навіть не в тому, що сучасна Україна мало не щодня ілюструє самі негативні приказки-меми щодо імпотентності антикорупційних органів - і старих і нових: «Курикіна посадять, а Кукурикін його викупить» (практика внесення застав за видатних злодіїв-корупціонерів), «круговая порука мажет как копоть» (буквально керівництво до дії для міністрів, хто поручився за підозрюваних в казнокрадство в особливо великих розмірах), «так тепер їм талони на посилене харчування видавати?» (триваюче тендерно-госпідрядне годування перевірених корупційних кадрів, присвоєння їм державних нагород і звань) ...

До пори всім нам, від пенсіонерів до прем'єра залишається тільки посилати «промені добра» на їхню адресу - миленькі, ну почніть працювати вже, ну посадите хоч когось із кількох сот найбільших злодіїв, ну відпрацюйте нарешті свої сотні тисяч гривень премій щомісячних з народних грошей (недоплачених нам всім в пенсії, зарплати, стипендії). Поки що ми не можемо змінити статус-кво в цьому питанні - не вдаватися ж до практики цивільних арештів порушників водного, земельного, житлового, податкового та інших кодексів і законів, дійсно ж (або це таки єдиний вихід?)

Але є питання з топ-5 пріоритетів, на рішення якого в інтересах майбутнього країни якраз може вплинути кожен з нас окремо - причому без ексцесів і в рамках «діючого законодавства», як люблять примовляти чиновники. Це питання про землю - ага, пройшло сто років після 1917 року, а все як в перший раз. Як міський житель, не звертав на нього уваги і ось пару місяців назад допоміг знайомої по суду оформити спадщину на пай.

Будь-якій порядній в загальноприйнятому сенсі людині, що володіє звичайним життєвим розумом і ознайомилася з вихідними даними, питання чи треба дозволити людям - власникам екс-колгоспних паїв продавати їх (тобто землю с / г призначення), здасться риторичним. Однак, в «кролячій норі» не все так нудно однозначно, тому буду максимально докладний, де зможу - афористичний і наочний на особистому прикладі з ілюстраціями.

Як епіграф: намет тимошенківського референдуму за заборону продажу землі в Києві, в декількох сотнях метрів від арени недавнього Євробачення (подібне поєднання вже нонсенс, тому що право приватної власності і можливість вільно розпоряджатися нею є базова європейська цінність, але таких парадоксів далі буде ще кілька). Дівчина - промоутер, років 15-17 - ви знаєте, кажу їй, що заборона на продаж земельних паїв є фактично продовження колгоспного рабства для жителів сільської місцевості? Ви знаєте, що селяни в СРСР змогли отримувати паспорти тільки з 1974 р, а до того вони не мали права вільно виїжджати за межі свого району - тобто були по суті кріпаками-лайт (ака колгоспники). Ну чому ж, відповідає - мій батько 1970 р.н. і він отримав паспорт! Ну так, говорю - він і отримав десь в 86-м ....

WTF!? Жєсть... Це зараз так вчать у школі - механічно компілювати цифри, факти в стилі копі-паст + ватяне накачування морально нечистоплотних політиків, тупе пересмикування фактів (в тій же референдумної агіт-газеті) + щоденне інформ перевантаження - вистачить не вистачить бланків паспортів, а якщо вистачить то кому і т.п. безглуздий і нещадний для мозку покемон-ньюз.

З двадцяти опитаних родичів, друзів і просто перших ліпших всього двоє за продаж землі, 4-5 не визначилися тому що не володіють інформацією, інші проти - вибірка дуже точно відповідає соцопитуванням - всього близько 20% «за». Далі буду приводити їх судження, зі своїми коментарями для набору доводів за (або проти) продажу. Причому, ті хто «за» самі формулювали аргументи.

Отже, юрист агрохолдингу в Новгород-Сіверському, куди ми приїхали з рішенням суду про спадщину підписувати договір оренди паю: «скажу як юрист – не можливість продати приватну власність (пай), гарантовану державою у вигляді кадастрового номера/держакту - є нонсенс» (ще троє опитаних працівників холдингу були «проти»). В принципі, на цьому можна завершувати статтю, тому що подібний аргумент «за», як сказали б математики, є необхідним і достатнім - бо не може бути життєздатною держава, побудована на нонсенсах. Приклад тому СРСР, де безліч економічних, міжнаціональних, політичних, соціальних нонсенсів маскувалися евфемізмами на кшталт «персональний автомобіль» (тому що за задумом Ілліча & Ко приватної власності не повинно було бути, а приватне повинно бути завжди і всюди підпорядковане громадському), «автолюбитель» замість автовласник, військова агресія - «інтернаціональний обов'язок», «вибори» без вибору з декількох кандидатів, тощо ...

«Земля – це єдине що лишилося в українців…» - читаю у фейсбуці дуже розумної й талановитої людини (ще б пак! – мій видавець ;) «Народний Рух України виступає проти продажу землі с/г призначення….» - продовжує він. Це був один з шоків, який змусив взятися за вивчення питання. «Землю продавати не можна, земля – це єдине що лишилося в українців…» -  це вже своячениця, працювала в колгоспі, має пай – дослівно повторює одного з очільників НРУ.

Взагалі то українці мають бути багаті зовсім іншим – допитливим розумом,  загальнолюдськими позитивними моральними, духовними та соціальними цінностями, розвиненими навичками. Сума всього цього й дозволить досягти української мрії – побудувати справедливу, сильну, вільну державу з розвиненою освітою, наукою, промисловістю (авжеж – і про с/г не забуваймо), с високими соціальними стандартами.  Подібна країна автоматично похідна від високого рівня доходу переважної більшості громадян, напрацьованого їх талановитим розумом та вмілими руками (а не як зараз – корупційно-політичними зв’язками).

Ще кілька загальний моментів:

Багато хто з «городских» просто заздрить селянам - власникам паїв, мовляв «чого це вони мають пай, а я не маю?» Мої діди мешкали у маленькому райцентрі, який я вважав за село, у порівнянні з київським масштабом – так от, вони хрестилися кожного разу, як заходила мова про колгоспний устрій – «бог милував від роботи у калгасі». Розпаювання колгоспних земель це мінімальна компенсація селянам за моральні (фактично були кріпаками!), фінансові (грошей не платили!) та фізичні страждання (як казала на мене моя бабця – «городське дитя – не втягнутий до роботи (на полі)», коли я не міг з нею змагатися на прополці.

Тут же загальна заздрість (ака жаба) – «це буде як з «прихватизацією» – ми нічого не отримали від приватизації тоді й нічого не отримаємо від продажу землі зараз», «все скуплять олігархи». Свій приватизаційний сертифікат я обміняв наприкінці 90-х на акції (паї) не пам’ятаю якого підприємства, а у середині «нульових» продав десь за 300-400 дол., що було на порядок (це в десять разів) більше, ніж пропонували напряму за ПС. Ці гроші я пропив на здоров’я – це шарові гроші, я не мав ніякого відношення до цього підприємства. Я розумів, що це благоглупість-шариковщина – «взять все и поделить», така ж сама як і сентенції «земля це загальнонаціональна цінність, суспільне надбання і т.і…»  Більше того – на місті директорату-співвласників підприємства я б також знайшов способи позбавитися подібних «лівих» нахлібників. А от для своїх колег-працівників підприємства я б намагався створити максимально прозорі та справедливі умови отримати частку «по труду» для кожного. Я знаю всього лише кілька підприємств, де рядові працівники отримали частину акцій свого заводу та щорічно отримують по кілька тис. дол. дивідендів – одно з таких на РФ (при тому, що директор-співвласник зразковий ватнік – «так по телевізору сказали» - так, можливе й таке поєднання).

Стосовно олігархів – всі ці хлопці є похідним від лінощів, інертності, німоти суспільства, себто кожного з нас. Вони живляться нашими заздрощами, хибними мотиваціями, не бажанням (а часто густо вже й не вмінням) логічно мислити та критично аналізувати факти, плеканням негативного відбору (вибору) на державні та політичні посади. Хіба вони «чудища вида ужасного» - ні, доволі пересічні за розумовими здібностями індивіди, хіба що зазвичай більш жадібні, безпринципні та нахабні. Їх всемогутність – міф, роздмухуваний нечистими на руку та душу політиками. Вони щось на кшталт того павука чи таргана з дитячих віршів - достатньо з’явитися герою комарику чи горобцю (фізично це кілька десятків чиновників МВФ та ЄС), якому набридло що його шиють в дурні та крадуть гроші його платників податків, як пшшш й здувся укрнафтоприватовський властелін (зараз намагається повернути банк – нажаль, не здивуюся, якщо йому це вдасться - може ще й медаль дадуть). Достатньо запустити державну всеукраїнську програму зовнішнього утеплення житла за принципом 50/50 на законодавчому рівні, як пук – й лопнула мильна бульбашка енергетичного володаря більшості ТЕСів (доречі, це ще одне з топових завдань, про що згодом). Уявіть собі що буде, якщо 42 млн. українців ввімкнуть здоровий глузд та гідність!

Подивимось як на земельне питання відповідають патріотично-демократичні партії, що мають фракції у обл-, райрадах та навіть у ВР:

«Свобода» - ось це шедевр: «На нашу  думку, землю необхідно віддавати  у довгострокову оренду  з правом успадкування оренди за досить велику плату, яка наповнюватиме народну скарбницю постійно, а не хаотично й одномоментно. Таким чином земля не втратить свого стратегічного призначення та стане майже невичерпним ресурсом».Останній раз подібну семантичну кашу бачив у роботі московських генетиків, які намагалися довести генетичні відмінності українців різних регіонів України – коли вони спробували замаскувати факти про загальну єдність української популяції щоб підладитися під очікування кремлівських замовників щодо протилежного.

Це окрім традиційного загальнополітичного бла бла бла про «найсвятіше, загальнонародне надбання…», коментувати яке немає сенсу. Далі читаємо – «уземельному питанні ВО "Свобода" послідовно дотримується традиційної - націоналістичної позиції: "… за те, щоб українські селяни самі організували своє господарство й керували ним … за право приватного землеволодіння для селян у межах трудової норми, без права на спекуляцію землею" (З Постанови ІІ Великого збору ОУН, квітень 1941р.)» - це було 17 січня 2007 р.   

А ось 19 квітня 2017 р. - «Олег Тягнибок наголосив, що українська земля сільськогосподарського призначення не має бути товаром. За його словами, "Свобода" виступає взагалі за заборону продажу сільськогосподарської землі».А далі як в тому анекдоті – а товариш генерал (може здоровий глузд чи рештки совісті, чи мвф з госдепом) сказав, що крокодили літають – ну, літають, але низенько: "У державі має бути створено національний земельний банк ‒тільки він зможе скуповувати приватизовані паї, якщо ж людина все ж таки має бажання продати свою землю".

Як казав вище, колгоспний устрій у СРСР був фактично різновидом рабства («кріпацтво», це евфемізм на супернегативний тисячолітній термін «рабство»). В Україні на кінець XXстоліття – до моменту розпаювання колгоспних земель було 6,7 млн. рабів - рабів версії лайт, яких коммі-ідеологи маскували евфемізмом «колгоспники». Шокує те, що й зараз – у першій чверті XXI-го вони по суті залишаються рабами – прив’язаними до свого наділу кріпаками-колгоспниками, тому що не можуть їм вільно розпорядитися на свій український розсуд!!! Гаразд, нові часи – нові методи й терміни – якщо раніше кріпаки та колгоспники були прив’язані до землі (панської, або радянської у межах району) то зараз «те же груши, только в профиль» – земля (пай) прив’язаний до екс-колгоспника, що юридично створює ситуацію гібридного кріпацтво-колгоспництва.

Нижче, в кількох абзацах буде показано, як на 100% відповідно можна втілити земельні тези ІІ Великого збору ОУН, нарешті. Якби якимось чином панове українські націоналісти олд скул - Бандера та Шухевич почули-побачили в кого деградували сучасні «українські націоналісти» (як вони полюбляють себе називати) та які ідеї нео-комуно-кріпацтва пропагують – «а чи ви не нквд-мгб-істськи перевертні, панове керманичі «Свободи»? - було би логічним їх запитання.

НРУ якщо не відкрито проти ринку землі, то як мінімум має якусь розмиту не виразну позицію. «Самопоміч» не відстає – єдине що нагуглив у них, це блок-схема «як поляки захищають свою землю сільгосппризначення».  Із семи тез в трьох відсилають до держави, плекаючи патерналізм. З кількома тезами можна погодитися з уточненнями, дві повна нісенітниця -  про 5-літній ценз осілості біля полів, що купуються та агроосвіту для купівлі землі. По першій - Україна поки що єдина, а українці - єдина спільнота в її межах. А по другій – головне фермеру мати клепки у голові та вмілі руки (взагалі то як і будь якій людині), а так агродипломи будуть тупо купувати – у нас й так «кандидатів в доктора» хоч греблю гати. А загалом в такому контексті порівняння з Польщею некоректне, тому що там навіть за ПНР не викорінили приватну ініціативу, в тому числі на селі  – там первинно була достатня кількість дрібних фермерів.

Для мене це черговий шок та парадокс - націоналістичні, патріотичні, демократичні партії продовжують традиції багатовікового кріпацтва, яке в Україну принесли московські завойовники. Що тут сказати, «Село неначе погоріло, Неначе люди подуріли…» - ви панове вже визначиться – або мораторій знімайте, або портрети Тараса Григоровича. Тут цілий букет нонсенсів – «Рух» за знерухомлення (ринку землі); «Свобода» за не свободу (принаймні, не повну свободу) розпоряджатися своєю власністю; «Самопоміч» не бачить можливостей та не вірить у здатність людей помогти собі самим, відсилаючи до держави.

Це все було б традиційним вже більш як чвертьвіковим млявоплинним політичним процесом, ніби й не надто шкідливим, якби не агресія з боку РФ. Пряму збройну поки що вгамували життям героїв війни на Донеччині та за допомоги світової спільноти, але набагато підступніша, довготриваліша, та всеосяжна – ментальна агресія, яка створює передумови для гібридної війни та прямої перемоги РФ.

Що сказати? Ви панове українські патріоти таки брати росіянам - ментальні, та своїми діями (у земельному питанні та деяких інших, нажаль) легітимізуєте вторгнення РФ. Подивіться на мапу на якій зображено кордони сучасних країн – зазвичай вона називається «Політична мапа» (Світу, Європи) – не етнологічна, не національна, не генетична, навіть не мовна. Отже, у політичному сенсі велика кількість політиків в Україні діють у фарватері політики РФ, мавпуючи  Путіна у намаганні знерухоміти якомога більше сфер життя, нав’язати українській спільноті гіперопіку-патерналізм – відучити від ініціативи, відбити навички думати та приймати рішення, позбавити віри в себе й своїх співгромадян та надбудувати всеосяжну Державу. Звичайно, це все мабуть з благих намірів втілити віковічну утопію про країну - Місто Сонця, в який чиновники хабарів не беруть за «розподіл», «вирішування», «виділення», «продаж» та «купівлю» (в нашому контексті – землі; а є ще приватизація держпідприємств, комуналка, банківська сфера, тендери, дозволи на будівництво, МАФи і т.і…) й всі у вишиванках… ;) 

Так,  панове українські націоналісти (сподіваюся, все ж таки без лапок) ви підживлюєте ватну ідеологему, пануючу серед 86% ваших ментальних політичних братів на РФ – «Україна це велика сепаратистська територія (тому вживають прийменник НА) -  частина Росії, пов’язана з метрополією спільною майже 400-літньою історією (в тому числі кріпацтва), а ополченці Донбасу намагаються просто гармонізувати ситуацію, повернувши Україну «на круги своя».

Сторонньому спостерігачу (більшості країн світової спільноти) дії Путіна навіть можуть здатися дуже милими - як люб’язна допомога своїм ментальним політичним братам більш швидко та ефективно досягти патерналістських цілей.  На тлі подобної легітимізації відомий вислів «пєвца ротом» про «сварку двох братів» виглядає адекватним та розумним спостереженням за діями поки що більшості українських політиків, що хибно потакають хибним очікуванням гіперпатерналізму у 80% громадян (так самопідживлюючаяся система – хибний до хибного).

Як не може бути напіввагітності, так і не може бути напівраба – раб або не раб (не важливо – фізичний чи ментальний). Напівраб завжди програє 100% рабам, які більш мобілізовані, не витрачають час, енергію та не порушують рабської єдності, наприклад дискусіями в якій мірі їм бути кріпаками на землі. У питаннях створення 100% рабів на засадах скрєпності, святенності, сакральності, державності (імперія як найвища стадія державності), патерналізму і т.і. - всі патенти на РФ. І якими б талановитими не були українські політики в обстоюванні тези «краще бути бідним та хворим, ніж здоровим та багатим» (себто задовольнятися отриманням орендних копійок за пай та нічого не міняти) вони вторинні відносно  своїх колег на РФ. А це значить, що Україна приречена на програш та чергове підкорення з боку РФ.

Як це було у 1918-19 рр., коли всі ці достойники – Петлюра, Грушевський та інші намагалися побудувати в Україні все так само, як було при Росімперії, тільки у вишиванках та українською мовою. Звичайно, московські більшовики вкотре обдурили українців, почав згортати НЕП у 1928 році, а завершили цю нехитру двохходовку (дати-забрати) каральною акцією у вигляді Голодомору 1932-33 рр. Але ж спочатку вони розпаювали тодішні версії колгоспів – поміщиків, церковні та державні (царські) землі, що й привело к відродженню економіки а у політичному сенсі відвернуло українців від цих зовнішньо українських, але ментально росімперських політиків. Вже у нашу добу також був дуже наочний приклад, коли українці не повелися на псевдопатріотичні промови, за якими стояли справи по консервації олігархічного консенсуса та посилення покріпачення та безправ’я – 55% зліт та падіння до 1% Віктора Ющенка.

А от вільні люди (в тому числі в питаннях розпорядження своєю землею) на порядок більш ефективніші (сильніші) ніж раби.

***

«Вы наверное из России, - смотрите как мы тут дурни живем» - жіночка середнього віку на сусідньому наділі на околицях Новгород-Сіверського (50 км. до кордону з РФ) зреагувала на мій не тамтешній вигляд – у шортах та з фотіком на шиї. Я навіть розгубився як на це реагувати. Запитав невпопад про продаж землі – «борони боже, продавати землю!» Причому з подальшого короткого спілкування вияснилося, що вона звичайно ніяка не сєпарка – просто затуркана життям та задурена морально нечистими українськими політиками.

Коли я кажу про те, що українці (і політики і пересічні) деградували, то: а) апелюю до самих себе – українців; б) порівнюю зі славетними предками (про це далі); в) думаю що ми поки що остаточно не виродилися (як на РФ) та починаємо повільно відповзати від точки неповернення -  що є принципово протилежне плеканню комплексу неповноцінності відносно іноземців, який визрів на Донеччині у «путінвведи». Тому не зміг з нею навіть на одному полі стояти – відійшов подалі.

Путін, звичайно видатний діяч (за знаком «-», причому й для РФ, в кінцевому підсумку кількох десятиліть), але ж не настільки всемогутній, щоб виїсти мозок 80% українців. Подібна ватизація-деградація це з більшого вітчизняне, якщо завгодно – самостійне та незалежне «надбання».

 ***

В умовах прямої російської агресії фактор остаточного звільнення селян від гібридного кріпацтва та вивільнення їх розумового та трудового потенціалу як вільних людей також є достатнім аргументом на зняття мораторію.

Докладно аналізувати аргументи застрільників референдуму з «Батьківщини» не можу, спрацьовують запобіжники від позамежного цинізму, єзуїтства, брехні та пересмикування фактів. Щиро дякую журналістам, які з точки зору банальної ерудиції денонсуваливсю тимошенківську шариковщину. Ось тут також непогана добірка противників та прихильників скасування земельного мораторію. Узагальнено, всі аргументи прихильників гібридного покріпачення українських селян органічно вкладаються в один семантичний ряд з іншими фейками,  безглуздостями та оксюморонами різних епох та контекстів: «захистити маленького українця»,"зупини розкрадання землі!", «всі на боротьбу з пияцтвом!»,"штучно занизити вартість і дешево скупити землю", «вимагаємо повернення валютних кредитів за курсом 8,0!», «зняття мораторію зробить українців кріпаками», «клаптик землі та двох рабів», "змусити власників продавати землю", «дамбас не поставить на колени», "перепродати землю іноземцям", «плашек 5/8 у них нет, а травмай собираются пускать»,"зростуть ціни на продукти", «продовольственная программа – дело всенародное»,"продаж землі спровокує агресію РФ", «не критикуйте владу, а то Путін нападе», «Пьянству– бой!»,«Миру – мир!»,"робочих місць стане ще менше", «Донбас буде платити спецподаток на відбудову Майдану»,"злочинність вийде з-під контролю", «мальчика распяли в трусиках», «лихі 90-ті повернуться»,«наколотые апельсины»,«на Майдане зашкаливает преступность»,"українці тікатимуть за кордон", «безвизовый режим с ЕС – это, по сути, приглашение в рабство»,  "потрібно підвищити рівень доходу населення до європейського, перш ніж продавати землю", «Донбасс всех кормит», «решения XXIIсъезда КПСС – в жизнь!»,«абыр абыр абырвалг» …

Як і ініціаторам референдуму, мені теж дуже не подобається відношення президента Порошенка до цього питання, але з діаметрально протилежної точки зору – за його кволу та не виразну позицію. Він має можливість стати воістину Героєм – остаточно визволити  українців від майже 400-літнього рабства. Пане президенте, благаю – дайте копняка численним «мінінформполітикам» - створіть систему інформування-просвітництва населення по земельному питанню! Звичайно, якщо Ви не випадково очолюєте список прихильників вивільнення селянської земельної власності, а відтак і їх самих із тенет квазі-нео-гібридо-кріпацтва. Також, до такого просвітницького проекту запрошуються журналісти та блогери – створіть будь ласка сторінки на ваших інтернет-ресурсах, передачі на ТВ, колонки в газетах. (*Із власного досвіду - десь 80-90% людей після буквально кількахвилинного спілкування зі мною змінили думку стосовно можливості вільно та самостійно розпоряджатися своєю землею у бік «за» продаж землі).

В мене немає беззаперечних доказів роботи лідерів рейтингу противників вивільнення земліна зовнішнього ворога, але на підставі логічного аналізу їх дій вимальовується висновок про підсвідоме (чи все ж таки свідоме?) находження їх у стані внутрішніх ворогів української спільноти, поряд з агроолігархами та чиновниками топ-корупціонерами. Панове, не зашкварюйтеся ще більше – обирайте поки не пізно бік людей та Україну – вам зарахується. 

На Чернігівщині не благозвучний термін кастрація (кабанчика) замінюється евфемізмом «легчити». У дитинстві, десь в 6-7 років гостюючи у бабці в Білорусі прокинувся зранку від поросячого вереску - це ми його «чистимо» сказав дід, не вдаючись до подробиць. А йому не буде погано?  - ні, йому буде добре – не буде відволікатися, буде краще їсти та швидше рости.

Хіба не пряма аналогія з тим, що роблять з народом політики – «легчат» наші розум та душі, поки підконтрольні їм держчиновники цей народ майже фізично «чистят» - грабують? Підсумовуючи першу частину – навіщо це все мені? Відповідь проста, як казали в моєму щасливому нивковському дитинстві - мені просто «западло» спілкуватися із співгромадянами з чищеним розумом та легченою волею. Але я не полишаю надії та продовжую спроби змінити пропорцію «легчено-чищених» vsдієво-свідомі українціз 80/20 на хоча би 20/80. Ті хто здався – емігрували, або остаточно «зватніли».

У другій частині на конкретних прикладах розкладу по полицях наявну ситуацію з землею.

 

Як українців зробити кріпаками vsзвільнити від рабства

Частина II– прикладна

Ринок с/г землі, як чупакабра в Амазонії чи бЕндерівці на Донбасі – ніхто не бачив, але всі бояться. Ось, пані та панове вигляд кадастрового поділу України, причому доступний для огляду будь кому за посиланням http://map.land.gov.ua/kadastrova-karta- в правому верхньому кутку «Шари» - обирайте одночасно опції GoogleMap (hybrid) та Кадастровий поділ. Натиснувши на ділянку можна обрати безкоштовну опцію «Інформація про право власності та речові права» та після ідентифікації через банк-IDабо логін-пароль попередньої реєстрації на сайті Держгеокадастру отримати інформацію про власника с/г пая (чи будь якої ділянки) - це суб'єкт права власності на земельну ділянку. Та про орендаря с/г ділянки (зазвичай агрохолдінг) – це суб'єкт речового права на земельну ділянку у вигляді права оренди землі.

 На полях 1. добра земля, паї десь по 3 га, які обробляються агрохолдингом единими масивами по 50-150 га. 

Поля 2. малородючі і з часів розпаювання колгоспа в началі IIIтисячоліття н.е. (так панове, мислимо історичними категоріями) не обробляються агрохолдингом, заросли підліском-самосєйкой (ці паї десь по 1 га – тобто, розпаювання було справедливе, всі отримали пропорційно родючі по 3 га та не дуже по 1 га землі, що дуже близько до середнього розміру паю по країні в 4,1 га).

Поле 3. Віддано під огороди по 20-50 соток (формулювання - для ведення особистого селянського господарства) – як бачите, лише одиниці з наділів приватизовані. Так само, як і хати/двори у селі – 4 (Для індивідуального житлового, гаражного і дачного будівництва (присадибна ділянка). Це тому, що село безлюдніє, буквально за Кобзарем:

"Аж страх погано

У тім хорошому селі:

Чорніше чорної землі

Блукають люди; повсихали

Сади зелені, погнили

Біленькі хати, повалялись,

Стави бур'яном поросли."

Ці наділи та хати не мають ціни - безцінні у прямому сенсі, тому що нікому не потрібні - у селі мало хто залишився.

 

Це Новгород-Сіверський район, мала батьківщина другого президента України, - його рідне село Чайкине десь в 15 км. зліва від цих полів. Проаналізую ситуацію з точки зору власника (спадкоємця) земельного паю, яких в країні 6,7 млн. осіб.

На полях 1. як кадастровані так і «бесхозні» паї, але як видно на гугле-мапдля місцевого агрохолдингу (у 4-му десятку за розмірами земельного банку у Топ 100 латифундистів Украины) це не має значення – він користується (по суті, краде) й тими, на які не має права – наділи розорані єдиним масивом без виключень. У конторі агрохолдингу, куди ми принесли рішення суду про успадкування ділянки спитали, чи будемо оформлювати договір оренди? А якщо не будемо – хіба ви будете об’їжджати цю ділянку? Не викладати ж нам протитанковітракторні тетраподи? - здамо вам в оренду, хоча б за невелику плату, все рівно ви попередні 10 років користувалися нею безоплатно (поки була юридично не успадкована).

Невелика примітка – кожен суб’єкт земельних відносин дивиться зі своєї точки зору, головне стримувати егоїстичні прояви та знаходити взаємовигідний баланс. Я намагаюся владнати проблему в інтересах 6,7 млн. співгромадян, які складають значну частку - 16%, а з урахуванням родин десь половину населення країни. Автоматично, я розумію, що сума цих індивідів, пов’язана спільними історією (на глибину аж до 7 тис. років, традиціями (розмаїттям, залежно від регіону), мовою, вірою (кількома), соціально-політичним укладом (бажано, справедливим) і є початковим – навіть наріжним каменем міцної Держави – як мінімум у царині земельних відносин у сільському господарстві.  Також я розумію, що іншою фундаментальною складовою держави є промисловці та підприємці – в моєму контексті це середні, дрібні та родинні фермери, і лише потім агрохолдинги, чиновники та політики, «якість» яких є похідною від «якості» перших двох складових за принципом «який електорат – такі й політики». Якщо народ «обманываться рад» то нема чого клястиполітиків.

Ось тутлюдина обстоює інтереси агрохолдингів, особливо чітко це видно в пунктах 3. та 4. його тез:

«3. Неможливість перепідписати більше 20% договорів. Якщо велика частина ваших договорів потребує перепідписання, зростає небезпека, що перепідписувати їх з вашими орендодавцями будете вже не ви» - якраз зняття мораторію поступово призведе до посилення конкуренції. Як слідство, до де-олігархизації (де-агрохолдизації) на селі у бік підвищення попиту на оренду паїв (також і на купівлю) з боку більш дрібних фермерів, що призведе до підвищення вартості оренди, а відтак підвищить відсоток перепідписання договорів з іншими орендарями на більш вигідних для власників паїв умовах.

«4. Відсутність договорів емфітевзису. Сьогодні 9 з 10 підприємств мають від 3% до 15% договорів емфітевзису (це різновид тривалого користування, як і оренда на 49 років, але може укладатися на довші строки). Але якщо у вас їх немає, це значить, що люди не звертаються до вас щодо фактично продажу свого паю. Це означає, що люди підприємству не довіряють і не бачать в ньому джерело коштів. Це означає, що їм таку ідею хтось у вуха вклав» - що сказати? – а) фактично (практично) деякий відсоток «святої», «сакральної» і т.п. землі вже продано; б) спрощено - саме зараз я вкладаю у вуха 6,7 млн. українців ідею підвищення рівня орендного доходу чи загальної вартості паю при знятті обмежень на володіння їхньою власністю.

Дивимось далі – за оренду 3 га паю (іншого) агрохолдинг заплатив за 2016 рік «на руки» біля 2100 грн. – по 700 грн./га/рік. Для порівняння - я в Києві періодично здаю подобово квартиру 80 м2 за 700 грн./доба. Той же самий юрист (див. першу частину) виклав мені врожайність пшениці у агрохолдингу – 50 ц./га та кукурудзи – 100-120 ц./га. Це він думав, що почну розмовляти мемами на кшталт «ефективний власник», «підвищення врожайності» та превентивно «захистився». Середня врожайність пшениці по Україні біля 40 ц./га - добра, не гірше ніж у Польщі, але відстає від середньої по ЄС, де збирають по 60 ц./га. Подібна врожайність в Україні це не заслуга агрохолдингів і тем більше не ефект від укрупнення с/г підприємців – здебільшого ідеальні природно-кліматичні умови. Наприклад у Казахстані, де земля теж вважається «всенародним надбанням», і т.і. сакральною субстанцією, але посуха - врожайність пшениці (авжеж, на Целіні) всього 13,3 ц./га, а розміри полів по 625 га.

5 т. пшениці по 4,5 тис. грн./т.коштують 22,5 тис.грн.; 11 т. кукурудзи по 4,3 тис. грн. = 47,3 тис. грн. Тобто, витрати на оренду паю у валовому доході агрохолдингу складають від 3,1% до 1,5% - де ще у світі є така шара для агропромисловців!? Хіба це справедлива ціна!?

Справедливою ціною оренди були би 5-10% від валового доходу холдингу, тобто мінімум в 2-3 рази вище за нинішні копійки. Ці витрати холдинг відносив би на собівартість, разом із земельним податком державі, який зараз теж складає копійки – «Загальна сума земельного податку за 2015 рік склала 2,6 млрд. грн., з яких 2,2 млрд. сплачено юрособами (*холдингами, фермерськими господарствами).» - стор. 58 моніторингу.

А зараз, панове адепти «загальнонародного надбання» яке ніби то не продається я відкрию вам «страшну правду» – українською землею вже давно торгують на всі чотири сторони, оптом і крупним оптом – тобто, сировинними похідними від української землі – зерновими, яких у 2016 р. було продано аж 39 млн. т., приблизно на   $7 млрд. (по $180/т. з ПДВ) = 175,5 млрд. грн.! А на додачу ще  19 млн. т. олійних культур(аkа сємкі) + 21 млн. т. картоплі+ 12 млн. т. цукрового буряку+ 9 млн. т. іншої городини= загалом 100+ млн. тон!!!

Таким чином, земельний податок державі Україна коштує агроолігархам всього лише 1,25%.Тобто, розмірземельного податку занижено в 4-8 разів – від справедливої базової десятини державі (має бути диференційованою).

Я не знаю яким богам молятся всіціхлопці – «45 аграрных компанийсовокупно контролируют около 4,1 млн га сельхозземли. А их общая выручка превышает $10,8 млрд.(аkа 270 млрд. грн.!)», але напевно дуже впливовим. А як ще пояснити що цим агрофеодалам XXIстоліття вдається так довго шити в дурні не тільки 6,7 млн. екс-колгоспників, але й всю іншу українську спільноту не доплачуючи десятки млрд. грн. податків, які б могли піти наприклад на відновлення доріг, роздовбаних перевалкою цих 100 млн. т. – додатково десь по 10-15 млрд. грн. на рік.

Ще одна тайна полішинеля – «Украина входит в первую десятку стран по площадям сельскохозяйственных земель, контролируемых иностранными инвесторами. Под контролем иностранного капитала в Украине находится 2,4 млн га при общей площади сельскохозяйственных угодий в 42,7 млн га.» -інфографіка: як агрохолдинги поділили Україну.

***

Йдемо далі - наприклад, у Смячіцентральна вулиця повністю розбита  – селяни викладають мішки з піском та колоди понад заборами, зіштовхуючи важку техніку холдингу на центр дороги. Жєсть! Скоріш за все на тій 2-х кілометровій полосі перепон і пробив собі задній амортизатор - піу і «–2500» грн., більше річного орендного доходу від паю. Такі видатні ями я бачив лише між Кропивницьким та Миколаєвом, якраз посеред «національного надбання» - чорноземних полів.

Причому цей холдинг ще не самий поганий – десь «середній по лікарні», привожу його в якості фактичної ілюстрації – обіцяв же бути максимально наочним та фактологічним. Стосовно смяцької та інших доріг – це дуже складно, майже неможливо психологічно - ремонтувати, витрачати на те, що тобі не належить повністю (як шлях до повністю власного поля). Пропоную вам, читачу поставити над собою кілька експериментів:

1)     Вкрутіть на своєму поверсі лед-лампочку (відразу лайфхак – напишіть маркером або лаком для нігтів на цоколі щось на кшталт «вкрадеш - відсохне!») – якщо наважитеся, гарантую нові довгограючі відчуття. От якби принцип діяв на політиків – «збрешеш – всохне/відсохне!» - чи їх вже «й холера не вхопить», як примовляв мій дід.

2)     Вимийте поверх (перед ліфтом та до своєї двері), або зашпаклюйте тріщини у штукатурці чи пофарбуйте стіни (ціна питання кілька сотень грн.) – це ще крутіше, і відносно свого розуму «навіщо це мені потрібно – вони ж не миють, не шпаклюють»  і відносно остраху бути «застуканим» за подібним заняттям сусідами. Коли згодом відчуття від скоєного (і першого і другого) трошки притупляться - розкажіть про це домашнім ;) – отримаєте нову порцію емоцій.

Якщо лампочки я повкручував вже давно просто як особистий мікровнесок проти енергетичних олігархів, то регулярно мити та косметично відремонтувати поверх мене змусила необхідність здавати квартиру в оренду – зробив це задля клієнтів/партнерів, у сенсі - майбутніх орендарів.

Так і дороги й екологія в країні почнуть поступово приводитись до ладу, коли агрохолдинги та крупні фермери - орендатори паїв почнуть бачити в селянах (власників паїв) не кріпаків а суб’єктів клієнтсько-партнерських відносин, задля укріплення яких і стануть виділяти кошти (техніку) на ремонт-відбудову інфраструктури. Відповідно і селяни – орендодавці паїв будуть докладати зусиль на ремонт інфраструктури для партнерів-орендарів.

***

Розглянемо ще кілька аргументів заздалегідь порядних, патріотично орієнтованих знайомих:

1. «Мораторій не можна знімати поки не буде визначено справедливу ціну чорноземів» - ніби й ринково-орієнтована людина - очолював кілька торгівельних ТОВ, навіть викладав у ВУЗі. Рішення:

а) діюче законодавство обмежує орендну плату від 3% до 12% від оціночної (номінальної) державної вартості – тобто, є десь 2-х кратний потенціал збільшення справедливості (від середньої платні в 5-6% за пай) в українській ноосфері вже зараз;

б) Як тільки пройдуть перші  угоди купівлі-продажу за реальною, в кілька разів більшою від номінальної ціною, думаю, що якась частка з цих поки що інертних 6,7 млн. селян знайде спосіб вплинути на ВР, Кабмін задля підвищення держоціночної вартості (на базі статистки угод) – холдинги зобов’язані перерахувати абсолютну грошову вартість оренди в такому разі.

2. «Треба створити умови щоб захистити фермера (чи просто умови для фермера)» - мій видавець, а також багато інших, якось дотичних до теми мають на увазі різні аспекти. Якщо лаконічно:

а) Це вихідне хибне розуміння – у руслі патерналізму над «маленьким українцем», не віри в самих себе, гіперобожнювання держави та благоглупої надії на правильних чиновників, які забезпечать справедливі умови. Рішення у звільненні ініціативи «маленького українця» під впливом мотивації особистої вигоди отримати в кілька разів більше від своєї землі. Це для початку, потім запрацюють мотивації більш високого (чи тонкого) рівня – стосовно покращення навколишньої ноосфери не тільки для себе – себто, вимити перед ліфтом і навіть не задля догоди орендарю. Відтак, скооперувавшись, мільйони «маленьких українців – володарів паїв (як епічно звучить;)» почнуть по справжньому впливати й на суди, й на поліцію, й на політиків… - тобто, дадуть самі собі раду.

б)  «Ми вже втратили шанс забезпечити дрібних фермерів міні-технікою; якби років десять тому китайці дали мільйонів 50 дол. якомусь тракторному заводу… (типу, зараз були б дешеві мінітрактори – технічні умови для фермера)» - це знов юрист агрохолдингу (тут вже ключова його іпостась не «юрист», а «агрохолдингу» - тому, майже автоматично - благоглупість.

Стосовно суддів – поки що утримаюсь від зовнішньо непедагогічних порад (хоча по суті дуже педагогічних – насправді, хіба на дошку пошани вішати корупціонерів?). На місцях суди більш справедливі, перевірили на собі – «навіть не думай! все й так вирішиться по закону та справедливості» – присоромила знайома за натяк на  хабар судді за рішення по успадкуванню паю від її померлого кілька років тому батька. Це в Києві в результаті десь 400-річного негативного відбору всі гілки влади посіли видатні антинародні представники, які автоматично обстоювали інтереси, того хто в конкретну епоху впливає НА територію українців (тому на РФ й кажуть «НА Україні» - нажаль, вони мають підстави – ми дотепер так і не перетворилися на повноцінний державний суб’єкт).

Щодо чиновників та навіть виборних представників громади – такий самий принцип вирішення питання де-корумпування цих посад, -  тільки ініціатива селянської спільноти. Знов, як і сто років тому в епоху всеобуча актуальний призов (рос.) – «Мы не рабы – рабы немы», можливо по мотивам українського Кобзаря «німі на панщину ідуть…»

За «розвитого соціалізму», коли правлячий верхівці стала зрозуміла хибність СРСР побудованому на тому, що нібито справедливі держчиновники будуть рівномірно розподіляти та опікуватися «робочими та селянами»  (хіба це не те, що пропонують у земельному питанні  Рух, Свобода, Самопоміч та інші…?) цей лозунг «полегчили»  пробілом в останньому слові - «не мы». Ось ця громада принаймні не німа – запросили журналістів – «В Українському селі «всохлися» 800 га». Поки що в арсеналі селян моральний вплив – «присоромили», але з підвищенням цінності земельних паїв, думаю вони швидко знайдуть більш дієві способи впливу, навіть «згідно діючого (на сьогодні) законодавства».

Чекати створення умов зверху – це замкнене коло, хоча б тому, що які критерії остаточного створення сприятливих для фермера умов? Також треба визначитися з терміном «фермер», тому що зараз його розуміють як кому вигідно й таким чином додатково задурюючи людям голову.

Щодо створення умов – наприклад, можна ще додати умови створення запасу носовичків, вчасно шмарклі підтирати фермерськім дітям. І я навіть не глузую – все було дуже серйозно. Ось родинне фермерське господарство моїх свояків.

Головний  - Толик. Толику 4 роки і останній тиждень в нього кровив ніс майже без зовнішніх проявів якоїсь хвороби.  Допоміг відвезти Толика у лікарню – кілька днів чекали результатів аналізів, не промовляючи вголос можливий найстрашніший діагноз. На щастя все минулось добре – це не рак (у розвиненому світі ця хвороба у дітей виліковна на 70-80% - у нас пропорція навпаки). Зараз Толику два рази на день вводять ліки загальнозміцнюючої дії через голку, яка забинтована на правій руці.

Батько Михайло. Михайло знайшов спосіб купити китайський (sic! пане юристе) б/в 12-ти сильний тракторець, який він самостійно ремонтує - збирає-розбирає що той баян, плюс модернізує під нього с/г знаряддя, яких в нього з десяток на всі випадки (більшість сам переварив-доробив). Сподівається на звільнення від монополізму ринку б/в автомобілів з Європи, скасування загороджувальних податків та мит – легалізацію «на литовських номерах», щоб мати змогу вчасно возити Толика до лікарні, наприклад.

Мама Люба не має агроосвіти (педагогічний коледж), але дасть фору багатьом агрономам та тваринникам. Разом вони вирощують відмінних поросят, створивши замкнений цикл вирощування кормів.

Вони щирі, патріотичні, товариські, порядні, розумні та вміли люди – тому мають друзів, які прийдуть їм на допомогу у разі спроби силового (рейдерського) захоплення їх присадибних наділів та с/г паїв старших родичів. Це по-перше, по-друге можна звернутися відразу до кількох відомств, призваних якраз вгамовувати подібні ексцеси – благо зараз до існуючих старих додалося кілька нових і можна сподіватися, що хтось із них хоча би з мотивації міжвідомчої конкуренції та особистого гонору зверне увагу на несправедливість. Згодом, коли в околицях набереться кілька десятків чи сотень фермерів вони створять щось на подобі  шерифської, рейнджерської служби швидкого реагування на такі зазіхання (може, до того часу й поліція запрацює як годиться). Тобто, ніякого повернення у «лихі 90-ті» не буде, як би Вона не сумувала за тим часом, роздмухуючи страшилку.

***

З трьох працівників комп’ютерної майстерні у Чернігові один проти, один не визначився і один за продаж землі – каже «а земля (паї) й так вже повним ходом продається – дають 50-100 тис. грн. і через кілька міс. коли не повертають, залоговий пай переходить новому власнику». Уточнюю - це за згодою сторін, це такий механізм? Так, це такий механізм купівлі-продажу української с/г землі. І це на додачу до емфітевзису та ще кількох схем.

Загалом, це дуже симптоматично – поки що це найвищий рейтинг «за» звільнення від покріпачення у сталій групі осіб. Пояснення просте – комп’ютери підкоряються не міфам чи пліткам, а чітким законам фізики та інженерії, а відтак змушують людей «зрить в корень» - логічно досліджувати причинно-наслідкові зв’язки, та братися до діла, а не повторювати над блоком живлення мантри - «не створено вітчизняної  елементної бази для ремонту», «не забезпечено стабільного струму у енергомережі» - взяли й пропаяли контакти.

Так, це жахливий парадокс, чому самі власники паїв переважно за продовження власного покріпачення. Але і парадокс має пояснення, тут сума обставин – тотальна недовіра до всіх і всього, насамперед до інститутів держави, що має кількасотлітню історію. Але ж держава це не тільки держчиновники, але й люди – народ. Утворилася система деградації що самопідживлюється: держава псує людей, відбиваючи бажання проявляти ініціативу та вмикати розум – люди псують державу, делегуючи у політику і держуправління найгірших за морально-вольовими якостями представників.

Вона жахає людей поверненням «лихих 90-х», для чого немає передумов, але якщо припустити що її мрія здійсниться, то у цих хлопців «роботи» на порядок збільшиться. Подивіться на кадастровий поділ (мал. № 1) – поля складаються з кількох десятків паїв, кожен з яких окремо має в десятки разів меншу цінність, ніж так би мовити цілісний майновий комплекс у вигляді квартири, ларька, промислового підприємства чи торгівельної фірми. Тобто, щоб консолідувати паї у промислових масштабах хоча б одного поля потрібно «вибити» підписи під купчими/дарчими на паї у десятків самих різних людей, які часто густо вже не проживають у навколишніх до поля селах. Возитися з с/г землею «бригадам» буде мало сенсу – «овчинка выделки не стоит»- набагато вигідніше зайнятися особняками та ділянками навколо великих міст, де присадибна сотка вартує с/г гектара (довідково: 1 га = 100 соток).

Клоун з вилами та інші маніпулятори доповнюють Вону – «доведені до зубожіння люди за копійки продадуть свої паї». Кому продадуть? - олігархам, порошенкам, іноземцям, інопланетянам? Всі перелічені хлопці відсікаються від скуповування паїв та спекуляцією Ненькою на раз-два:

1 – обмеження на володіння більш ніж 2400 га. Причому, починаючи з 24 га діє прогресивна шкала земельного податку/акцизу (докладніше про це далі);

2 – заборона на купівлю землі іноземцями. Опосередковано через конформістів-колаборантів серед українців володіти с/г землею це не теж саме, що офшорною компанією через кіпріота, багамця чи британця з Мену. В офшорах немає виробничої діяльності та немає фізичної присутності іноземця – фактичного володаря офшорної компанії. Номінальні директори продають раз на рік кілька своїх підписів під паперами абсолютно не контролюючи фінанси.  Я не уявляю, як в умовах с/г виробництва можна маскувати іноземну присутність і які іноземці наважаться оформлювати куплену за їх гроші землю на українських громадян – хіба вони несповна розуму?

І чому це всі селяни побіжать «за копійки» продавати паї, якщо зараз 80% володарів проти продажу – невже Ктулху, який проник їм в моск, раптово змінить позицію та зашепотить – продай, продай, продай свій пай? За кордон же не побігли, після відкриття безвізу (хоча, недоброзичливці стращали швидким та ще більшим обезлюдюванням країни). Наприклад, мені навіть на  думку не спадало продати власну квартиру – причому, як купили на самому початку століття десь за 280 дол. м2, так мені було байдуже скільки вона коштувала у 2008 (на піку цін) чи зараз. І продавати право володіння квартирою у вигляді потижневої оренди я почав з максимально можливих 1200 грн./доба і знайшов орендарів тільки як знизив ціну до 800-700 грн. А от садову ділянку в 10 соток в околицях Києва я саме продаю – і почав теж з максимально можливих в тих краях 2 тис. дол./сотка, зараз 1,5, но відчуваю, що продам десь за 1 тис. – частину проп’ю (це все на здоров’я - справа в пропорціях), частину витрачу на переклад англійською своєї книги

Дайте людям розпорядитися своїм життям та власністю на їх розсуд – життя дійсно священне, єдине. Дехто буде весь вік здавати в оренду (яка неодмінно підвищиться), дехто продасть (думаю, меншість – десь 20%). Для початку влуплять максимальну ціну, на порядок вищу за нинішню державну оціночну (чого так дорого? - бо ж це частинка батьківщини!) -  як за кілька років не знайдуть покупця навіть за кілька разів нижчу ціну, може й відмовляться продавати.

Ок, в заключній частині подивимось кому вигідне теперішнє статус-кво, до чого призведе зняття мораторію та які основні законодавчі норми треба ввести щодо обігу с/г земель.

 

Як українців зробити кріпаками vsзвільнити від рабства

Частина IIІ – законодавча

"Есть такое латинское изречение "cui prodest" (куй продэст), — "кому выгодно?" Когда не сразу видно, какие политические или социальные группы, силы, величины отстаивают известные предложения, меры и т. п., следует всегда ставить вопрос: "Кому выгодно?".

Не то важно, кто отстаивает непосредственно известную политику, — ибо для защиты всяких взглядов при современной благородной системе капитализма любой богач всегда сможет "нанять" или купить, или привлечь любое число адвокатов, писателей, даже депутатов, профессоров, попов и так далее. Мы живем в торговое время, когда буржуазия не стесняется торговать и честью и совестью. Бывают и простачки, которые по недомыслию или по слепой привычке защищают господствующие в известной буржуазной среде взгляды.

Нет, в политике не так важно, кто отстаивает непосредственно известные взгляды. Важно то, кому выгодны эти взгляды, эти предложения, эти меры...  "Правда" №84, 11 апреля 1913 г." В.И.Ленин, ПСС т. 23

Це просто прэлэсно;) З моменту складання іспиту у КПІ по «Історії КПРС» десь у 89-90 р. не думав, що буду цитувати опуси дідуся Леніна на повному серйозі, а не у рамках пануючого тоді загального конформізму-ідіотизму.

Не розводячи зайвої політекономіки, узагальнимо застарілий термін «буржуазія» – це пануючий клас. Хто зараз панує в Україні? – над-крупний капітал – олігархі, та пов’язані з ними політики та держчиновники.

Отже, кому в Україні і чому вигідно продовження квазі-покріпачення селян у вигляді мораторію на продаж їх власності? Почнемо з політиків. Якщо зі статками-маєтками Порошенкавсе ясно – типу, «олігарх - нажив, експлуатуючи українців», то звідки співставні за розмірами (принаймні, у десятки та сотні разів дорожчі, ніж у 95% населення) хатинки-ділянки у держчиновників та політиків (як всеукраїнських, так і місцевого масштабу у рай-, міськ- та облрадах)? Наприклад, у Тимошенкота Ляшка(лідерів руху за продовження покріпачення екс-колгоспників) -  вони ж не могли нажити ці статки «експлуатуючи українців»!? Лишається ще кілька основних варіантів: а) не заморочуючись з експлуатацією на фабриках-заводах, просто крали чи грабували українців (чи навіть вбивали?); б) це великі винахідники та вчені, які отримали гроші за впровадження їхніх ідей задля покращення життя більшості людей; в) інопланетяни подарували.

Ось мені підказують ще варіант – г) ці статки-маєтки чиновникам, паркетним силовикам-тиловикам, політикам та депутатам різних рівнів передали в користування/подарували талановиті дружини, тещі та свекрухи, які будували, наприклад «космічні кораблі, що бороздять…»

Визначусь – я за капіталізм у сучасному вигляді розвинених країн, основаному на рівному доступі всіх до можливостей та на верховенстві прав людини, в тому числі на право вільного розпорядження своєю власністю. Сподіваюсь, що і капіталіст Порошенко щиро бажає кращої долі країні та народу і посилить зусилля по розкріпаченню селян.

Деякі нечисті політики у періоди відсторонення їх від владного корита полюбляють словоблудити (тому що реально їх все влаштовує як вони знов при владі) про «геноцид українців», який ніби то влаштовують абстрактні олігархи.  На їх думку (вони думають, Карл!) зняття мораторію є одним з механізмів геноциду. Насправді, існуючий на сьогодні безправний стан переважної більшості селян з обмеженням їх доходу від власності на паї 1,5-3% і є однією з форм геноциду, конкретно - селян. Відповідно - 97-98,5% від зібраного врожаю забирають агроолігархи та великі фермери.

Це не плата за пай – ціна оренди паю зазвичай 5-6% від номінальної вартості землі. Отже, вартість річного врожаю в два рази (!) перевищує НГО (номінальну грошову оцінку, державну) землі, з якої зібрано цей врожай. Тобто, 5-6% від НГО = 1,5-3% від однорічного врожаю = 2100 грн. за оренду пайової ділянки в 3 га.

Зазвичай, при угодах злиття-поглинання, коли одна компанія купує іншу – покупці платять 5-10-ти кратну вартість річного доходу компанії, яку купують (є спеціальні терміні для цього). В нашому контексті довгострокова оренда тотожна покупці (узагальнено). Таким чином, зараз реальна вартість землі, яка має бути базою для визначення ціни оренди занижена за допомоги евфемізму НГО (sic! знову евфемізм). Вкотре наголошую – не є життєздатною держава, побудована на евфемізмах-нонсенсах. Отже, реальна вартість землі, яка «кормить українців» за допомоги НГО занижена на порядок! Оце реальний геноцид, який творять найвищі політики та чиновники, а агроолігархи похідні від цього та просто користуються можливістю, яку для них створюють первинні творці геноциду українців – політики.

***

В Європі середня тривалість життя 81 рік, в Україні 71 рік. За статистикою нас в країні лишилося 42 млн. українців. Різниця в 10 років це 420 млн. людино-років що тотожно вбивству майже шести мільйонів українців за період середнього життя кожного з нас - 5915493 людини. Тобто, за кожен з 71 років життя ми стаємо свідками/співучасниками вбивства 83316 людей – по 228 людей на добу. Як не жахливо, але всі ми колективні вбивці. Так, здебільшого це помирають українці похилого віку, але не думаю, що нормальній людині від цього легше – всі люди рівні не залежно від віку, статі та національності.

Звичайно, є спокуса перекласти всю відповідальність «на олігархів» (загалом, на більш багатих від конкретного я), які «експлуатують»… Але, повторюю – олігархи є продуктом загальної колективної «творчості»: періодично, на вибори більшість з нас вимикає мозок, совість, гідність та обирає переважно нечистих політиків що шепотять нам приємні речі - які ми всі розумні та моральні і що стати заможними, здоровими та щасливими нам заважають «кляті олігархи» і як добре ці політики будуть боротися з ними. Далі ці політики приймають закони (ВР) та постанови (рай-, обл-, міськради) в інтересах саме олігархів та наймають через піраміду Кабміну (та АП) із своїх лав чиновників, які провадять корупційні закони, та спотворюють підзаконними актам навіть нормальне законодавство. Так що доля відповідальності лежить навіть на пенсіонері з пенсією в 1150 грн., який раз за разом обирає тих самих злодійкуватих-популістів політиків. Звичайно, більш відповідальні суддя-злодій, що нажив багатомільйонні маєтки або його сусід по елітному зазаборрю котеджного містечка чи навіть самозахвату землі (див. далі) – держчиновник, який побудувався на власних «виділеннях», ні не фізіологічних –  на тендерних та земельних виділеннях-вирішеннях. Це взагалі – серійні вбивці на совісті яких сотні й тисячі передчасно померлих співгромадян.

Отже, буде коректним делегувати більшу частину відповідальності за подібні масові вбивства тим політикам, які банально обманюють виборців і тим чиновникам, які виконують обов’язки в інтересах десь 1% українців на противагу іншим 99% (*десь кілька десятків олігархів + кілька сот/тисяч їх спільників з числа політиків та топ-держчиновників + півсотні тисяч їхньої обслуги ближчого кола у вигляді судей, прокурорів, податківців, бізнесменів-спільників по розкраданню державних/народних грошей, митників та іншої подібної пошесті + кілька сот тисяч начальників управлінь/відділів міністерських та прирівняних до таких держконтор, рай-обл-міськ-адміністрацій та держпідприємств = десь  біля 400 тисяч осіб, яким в Україні жити добре.)

При цьому природно-кліматичні умови майже райські, генетика взагалі супер – не дарма стародавні українці рознесли свої гени на тисячі км. навкруги. Це ми всі їх (самих себе) вбиваємо – ми самогубці, фактично. Вбиваємо пасивністю, розумовою лінню та конформізмом, дозволяючи десь 1% найгірших представників спільноти обмежувати наші права, знерухомлюючи все у соціумі, а відтак створюючи привілейовані умови доступу до кращої освіти, харчування, екології (вода, ліси) для цього «золотого відсотку». Щоб вкоротити всім нам віку не треба навіть «олігархічно експлуатувати». Алегоричний приклад  – якщо знерухоміти здорову людину, прибинтувавши її до ліжка і при цьому навіть добре годувати та розважати телевізором, то гіподинамія «лагідно» вб’є якщо не за кілька років, то на кілька десятків років раніше природного терміну.

***

Я навіть трішечки розгубився – приготувався докладно описати схеми збагачення політиків,  чиновників та агроолігархів на землі, а виявляється все вкладається в кілька абзаців:

1. Агроолігархи власники агрохолдингів (так, це не абстрактне поняття – агрохолдингу мають конкретних фізичних бенефіціарів):  а) чи не найнижча у світі ціна оренди дуже родючої землі – 1,5-3% від доходу з цієї землі; б) можливість «виколупувати родзинки з кексу» у вигляді найбільш родючих та транспортно-доступних земель – див. мал. 1 з другої частини – менш родючі поля 2. не орендуються та не обробляються; в) в існуючому хаосі (саме зараз хаос в земельних відносинах, а не після  зняття мораторію) часто-густо їм можна обробляти паї навіть без такої мізерної оплати – див. вищенаведений приклад знайомої; г) холдинги не несуть затрат/відповідальності за відновлення навколишньої інфраструктури.

2. Політики. Не маючи прямих доказів стосовно вітчизняних, покажу як це робиться на планеті Нібіру в країні Аніарку:

А) Всеаніаркського рівня – а) продають місця агроолігархам в передвиборчих списках; б) беруть хабарі за просування агроолігархічних інтересів на законодавчому рівні – наприклад, за подовження мораторію на вільний обіг с/г паїв аніаркських селян; в) отримають свою частку з кожної підконтрольної ради - від частки їхньої депутатської групи від загального хабара за корупційні земельні рішення місцевого (польового) рівня.

Б) Місцеві політики в радах та дотичні до земельних відносин чиновники відповідних відомств та управлінь в держадміністраціях – провадять корупційні рішення по землі, основні з них: а) здавання в оренду с/г земель держвласності (таких в Аніарку 10,5 млн. га або 26% від всіх) за заниженими, навіть від мізерних ставок оренди селянських паїв цінами; б) практикують зміну цільового призначення с/г держземель та безоплатну передачу їх у вигляді всіляких садових, мисливських і т.і. об’єктів спритним ділкам за хабарі, або продаж за заниженими цінами (частина різниці відноситься на хабар). Ця схемка особливо розповсюджена навколо великих міст та природних зон відпочинку біля лісів, річок, озер, морів.

Судячи з усього в країні Україна на планеті Земля найбільш вдало (для себе та посіпак) подібним займавсяякийсь О.Довгий. Причому відразу у двох іпостасях - і у якості міськполітика – розпорядника земель і бенефіціара частки цих гектарів. Причому засадити за грати явного злочинця не дають місцеві політики– чи це не опосередкований доказ їх участі у махінаціях за схемою А.б) та Б.б)? Щоб якось вгамувати бігучий повним ходом «розпродаж Батьківщини оптом і вроздріб» вони там намагаються запровадити нові правила розпорядження землями- подивимось як це буде.

Окрім обкрадання бюджету держави (тобто всіх аніаркців) на десятки мільярдів грн. щорічно та на десятки й сотні тисяч гектарів у натуральному вимірі, такі схеми створюють підґрунтя для обмеження прав людей на пересування та користування загальною – державною власністю. Причому, подібні схеми або напряму порушують закони прямої дії як то Водний кодекс, або опосередковано.  Не знаю, як на Нібіру а в Україні під Києвом це виглядає так – фрагмент кадастрової карти нижче по Дніпру в районі Вишеньки між 1-м та 2-м шлюзами 

Шахраї (а хто вони ще?) намагаються приховати порушення законів щодо вільного доступу всіх українців до берегів Дніпра тим, що об’єднують загальним парканом свої приватні ділянки, на схемі - П (зазвичай формулювання у кадастрі «для колективного садівництва») та Д – державна власність, цільове призначення: 01.08 Для сінокосіння і випасання худоби. Як бачимо, на папері норми закону виконано – по берегам Дніпра державні «сінокоси», а приватні ділянки трохи подалі, але на місцевості доступу до річки у тисяч вишенківців, броварчан, киян немає – відбувся самозахват державних (читай народних, загальних - ваших, моїх, наших) ділянок. Тобто, крадіжка у особливо великих розмірах, за що державою передбачена санкція - строк позбавлення волі 5-8 років з конфіскацією майна.

Причому, відновлення справедливості в цьому питанні поки що годі й очікувати, якщо їм подає поганий приклад сам президент, який ховає окупацію берегів та порушення законів евфемізмом  "для обладнання і нагляду за береговими захисними спорудами".

***

Доречи, панове мораторщики, а що це за шизофренія двійних стандартів щодо землі? Сакральність – вона всюди сакральність, а то зараз якесь попандопулство виходить з землею – тут свята (с/г паї – зась продавати батьківщину!), тут не свята (для індивідуального садівництва, будівництва)  – продавай-перепродавай досхочу кому завгодно, хоч нечистому з рогами, для випасання.

Чи й далі будемо плекати совкові нонсенси? «Все вокруг колхозное (пайове) – все вокруг ничьё (чим й користуються спритні агрохолдинги та злодійкуваті місцеві політики та чиновники)». Або «все вокруг народное (свята пайова земля) – все вокруг мое (знов таки для холдингів та політ-чиновників)» і т.і…

Панове політики, якщо земля для вас така священна – може відміните строк давнини щодо порушень земельних відносин шляхом махінацій з виділеннями, зміною цільового призначення і т.п. злочинами.

А ще можна заборонити АТО-вцям продавати свої наділи – тільки передавати у спадок чи в оренду. Що це за поділ знов на «козаків» та «мужиків»/кріпаків? Яким вдалося у єкатерининську добу розколоти українців, а згодом підкорити та покріпачити всіх без винятку. Так ми сильну справедливу Україну гарантовано не побудуємо та не зможемо протистояти зовнішньому ворогові!

А до чого тут с/г паї, перепитає допитливий читач? Як дозвіл на вільне розпорядження своєю власністю для селян допоможе відновленню справедливості щодо звільнення доступу до води та лісів значній частині українців. Допоможе! Самим ефективним чином, хоча й не так скоро як хотілося би -  поступово, але впевнено. Остаточне розкріпачення селян, шляхом зняття мораторію звільнить їх розум та волю, а відтак додасть у суспільство мінімум 6,7 млн. більш активних громадян з підвищеним рівнем власної гідності, що загострить почуття справедливості. Поступово, ці чесноти передадуться й містянам – в нашому контексті вишенківцям, броварчанам та киянам - власникам «материкових» дачних ділянок між Осокорками та Вишеньками. І тоді під невпинним натиском громади, окупанти берегів оспіваного в віках, навіть у тисячоліттях з геродотовых часів Дніпра (чи це таки річка-вонючка, біля якої будь який корупціонер середньої руки може паркан городити?) особисто демонтують паркани та відповзуть з державних «сінокосів» у межи своїх приватних ділянок.

На 1 грудня 2015 р. тільки 22,6% земель держвласності було зареєстровано у держкадастрі – прикриваючись не досконалістю (не повнотою) кадастру у виправдання мораторію, морально нечистоплотні політики тягнуть час щоб ще трішечки половити рибку у каламутній воді – наприклад, на кадастровій карті повно ділянок, всередині яких сховані ділянки з двома кадастровими номерами – завжди це приватна та державна або приватна та з дивним формулюванням «не визначена». Якщо ще на кілька років продовжити мораторій (читай – хаос та каламуть) не здивуюся якщо вся площа цих ділянок перетвориться на приватну.

***

Тепер спрогнозуємо що буде після зняття мораторію.

Узагальнимо, кому вигідно розкріпачення селян.

А) Дуже вигідно	Б) Вигідно, поступово - у перспективі:	В) Не вигідно	Г) Дуже не вигідно
1. Селянам власникам паїв  (*поки що не розуміють). 2. Селянам – родинним та середнім фермерам.	3-5 років – **дрібним підприємцям;   4-8 років – ***всім громадянам (читай – держбюджету)	Крупним фермерам та агрохолдингам	Політикам та чиновникам всіх рівнів, особливо місцевим, для яких вичерпається чи не єдине корупційне джерело.

 

*Авжеж, великий шмат відповідальності за продовження покріпачення несуть самі нео-кріпаки з легчено-чищеними мізками та моральними якостями – «от якби можна було продати пай двічі, а краще тричі….» Якщо поставити на земельному референдумі питання з такими варіантами, то за зняття мораторію по варіанту «тричі» була би більшість селян десь під 60%. При чому, навіть не напружувалися би поміркувати як таке можливо ;) - хто зна, може й можливо!? Наприклад якщо т.з. валютні позичальники (насправді це переважно земельно-квартирні спекулянти), які не так давно хороводилися у пікетах, вважають що повернення доларової позики по курсу 8,0 можливо (десь в 2-3 рази нижче за реальний у 2014-16 рр.), чому б не дозволити продати пай двічі-тричі?

Зараз селяни «за деревами лісу не бачать» та відносяться до агрохолдингів з гіпертрофованим пієтетом – дійсно, як кріпаки до поміщиків півтора століття тому. Заспокойся, казала знайома на мої намагання розібратися хто і як встановлює ціну оренди -  а як холдинг не схоче в оренду брати цей пай? Підпишемо як скажуть, більше нікому окрім них ці паї не потрібні – волала вона.

Можу таких запевнити – після зняття мораторію раптом нічого не зміниться – холдинги не стануть розривати договори оренди (куди вони дінуться від полів з врожайністю зернових 50-100 ц./га!?) Навпаки, - поступово, десь по 1% на рік на протязі 4-6 років ціна оренди буде зростати – будете перепідписувати договори з існуючими чи знайдуться нові фермери, які будуть пропонувати трошки більше за пай.

Розмір полів 1-3 га, що в 20-50 разів менше за українські. Це все дрібні фермери, яки за допомоги механізму кооперації дуже ефективно обробляють поля: ти мені ореш – я тобі збираю; той мені транспортує – я йому обприскую шкідників; третій ремонтує – я йому переробляю, четвертий зберігає, п’ятий експортує, шостий наймає на наші господарства працівників з України і т.і…

Не вдаючись до точних розрахунків можна припустити, що і відносно населення (наприклад, на 1000 людей) і в абсолютних цифрах кількість бенефіціарів не менш святої для поляків землі в Польщі мінімум на два а то й три порядку (довідково – це в 100-1000 разів) більша, ніж в Україні, де «загальнонаціональним надбанням, всенародним скарбом, найціннішим та єдиним що лишилося в українців» і т.п. евфемізмами, маскуючими справжню ситуацію, користується купка бенефіціарів  - окрім злодійкуватих політиків і чиновників, це буквально кілька сот власників агрохолдингів.

Ці сотні тисяч чи навіть мільйони польських родинних і дрібних фермерів отримають дохід зі своїх наділів явно не по 2,5-5 тис. грн. на рік, як знерухомлені та деморалізовані українські квазі-кріпаки, а щотижнево, так же, як і десятки-сотні тисяч українських заробітчан майже таку ж саму щотижневу зарплатню на їхніх полях. Довідково – Польща трошки менша за Україну за населенням (38 млн.) та вдвічі за площею – 300 тис. кв. км.

Порочна монопольна система агрохолдингів усталилася останні 10-15 років – саме при неї пришвидшився процес обезлюднювання на селі та масова заробітчанська міграція українських селян на поля Польщі, Іспанії, Португалії - і це все за діючого 17 років мораторію на продаж паїв. Хто хоча б трошки дружить з логікою може припустити, що після зняття мораторію ситуація якраз почне мінятися навпаки – почуваючись справжнім власником, люди почнуть знаходити способи почати обробляти поля десь по-польському чи по середньоєвропейському зразку – ось так у Франції, поля по 5-10 га. Тобто 1-3 українських паю – родинний розмір, населення Франції - 66 млн., площа майже дорівнює українській – 640 тис. кв. км. Українське село знов наповниться життям, мрії Кобзаря нарешті справдяться:

«І на Україні добро.

Між горами старий Дніпро,

Неначе в молоці дитина,

Красується, любується

На всю Україну (*якщо паркани навколо прибережних маєтків зруйнувати – українці побачать Дніпро)

А понад ним зеленіють

Широкії села,

А у селах у веселих

І люди веселі.

Воно б, може, так і сталось,

Якби не осталось

Сліду панського в Украйні (*пани, у сенсі – поміщики, феодали, латифундисти - в Україні  XXIстоліття це агрохолдинги та держчиновники з політиками).

 

От як ви гадаєте, читачу чи зміг би я зацікавити хоча б когось з цих мільйонів польських фермерів, якби сказав що їхні пращури землероби були носіями (складали частку в 30-70%) десь з півдюжини історичних феноменів – феномену БКМП-Циркумпонтійської металургійної провінції, Сеймито-Турбінського транскультурного феномену, Аркаїм-Синташтського, феномену Аріїв, Гипербореї та Стоунхенджу, а також Рухів, Амазонок і ще з десяток «по дрібницям»… - і тому є генетичні, археологічні, лінгвістичні, топонімічні докази. Риторичне питання, чи не так?

 

Але це все про предків теперішніх українських нео-кріпаків, які кінці з кінцями ледве зводять і яким не до славетних предків – землеробів. Мені просто нема кому в України запропонувати книгу, де це все логічно та доказово викладено. Разом з видавцем за рік ледве знайшли тисячу думаючих людей. Політики та чиновники глузуючи посилаються на 19 ст. Конституції, яка ніби то не дозволяє їм проявити ініціативу, а до власників агрохолдингів мене банально на поріг (чи за паркан) не пустять. А найбагатші з них взагалі мешкають за кордоном де й займаються кооперацією за зібрані з кріпацьких земельних паїв зернові (звичайно, конвертовані у гроші) – я тобі -надцять мільйонів доларів – ти мені яхту; я тобі ще –сті млн. – ти мені замок; я тобі -ять млн. –  вертоліт; -сті тис. дол. – машину і т.п… - кошти вимиваються з України та йдуть на підтримку голландських чи фінських корабелів, німецьких автовиробників, італійських вертолітобудівників, іспанських, французьких та англійських будівничих…

 

У Польщі всі ці мільярди та сотні мільйонів доларівдоходу замість кишень полу-сотні найбільших латифундистів розподіляються на десятки-сотні тисяч фермерських родин, що робить ситуацію дослівно за Шевченком «А у селах у веселих І люди веселі», а країну міцною та дійсно незалежною. Це дійсно вільні люди, які у порівнянні з нео-кріпаками українцями насправді лицарі духу та гідності – Трамп не перехвалює.

 

Так і в Україні, після звільнення селянської ініціативи, дрібні фермери оживлять ринок будівельних, ремонтних, транспортних і т.п. послуг саме в України, даючи заробити вже не тільки селянським  промисловцям і підприємцям. 

 

***Сподіваюсь, не треба довго пояснювати, що дрібні фермери та підприємці, що окажуть їм послуги чи вироблять-продадуть товари, згенерують в кілька разів більші податкові надходження у бюджет, ніж співставні за площею земельного банку агрохолдингі, які зазвичай ховають податки в офшорах та інших махінаціях в особливо великих розмірах. Таким чином, з’являться гроші на підвищення соцстандартів бюджетникам, а також на реформи другої хвилі – медичну, освітню, на яку потрібно 87 млрд. грн. за 12 дванадцять років – це всього лише третина коштів від проданих за кордон зернових за 1 (один!) рік. Жєсть, знову! «Чого дурні - бо бідні, а чого бідні - бо дурні" - невже це замкнене коло в Україні навіки!?

 

Необхідні законодавчі норми, одномоментно зі зняттям мораторію.

Об’єкт регулювання	Існує зараз	Пропонується
І.Кількісні обмеження на володіння,  оренду та ставки земельного с/г  податку.	Немає обмежень, ставка податку від розміру земельного банку пласка – 0,3-1% (на місцевий розсуд).	Приватне володіння обмежити 2400 га, при цьому: - до 24 га* –  ставка податку 0,5% від НГО – це родинний фермер (дрібний); - за кожен наступний га від 24 і до 240 – ставка 5% - середнє фермерське господарство; - за кожен га від 240 до 2400 – податок 10% - для крупного фермера. На оренду с/г землі: -  до 10 тис. га – 2%; - за кожні наступні 50 тис. га + 1% (зараз 5 найкрупніших агрохолдингів орендують по 250-600 тис. га кожен) – до максимально можливих 410 тис. га і 10% податку від НГО землі.
ІІ. Обмеження	Заборона на продаж іноземцям.	Можна і залишити, принаймні ще на 5 років**
ІІІ. Садові, присадибні і подібні до них ділянки.	Немає обмежень, ставка податку пласка – 1%.	Все те саме, що й для с/г землі з п. I, тільки вимір в сотках - тобто, максимально можна буде володіти 24 га., а не сотнями й тисячами як зараз різноманітні «довгіє»; орендувати під мисливські угіддя і т.п. максимум 4,1 тис. га, а не сотні тисяч як ще інколи трапляється (їх зразок для наслідування - межигір’я-сухолуччя). Так, деякому доведеться «ущільнюватися» - продавати зайве (на ринку або по НГО державі); а на інше платити пристойний податок суспільству.
IV. НГО	Базова вартість землі занижена.	2-х кратна загальна індексація НГО, далі вартість землі по регіонах відбалансується за допомоги розроблених держземом/кабміном методик (транспортна доступність, коеф. опадів і т.і.) на базі статистики купівлі землі зі щорічною індексацією.

 

Примітки:

*24 га – це паї десь 4-6 людей, які можуть дарувати їх молодятам, наприклад (також, стільки землі за польським часом мав мій дід та годував окрім себе ще 5-6 рідних – «фактор діда» ;)

Взагалі цифри можуть корегуватися, але принципових два моменти:

А) Прогресивна шкала оподаткування за принципом – багаті платять більше (а не так як зараз в Україні побудовано зразково-показове суспільство соціальної несправедливості, де більше платять бідніші). Також це запобіжник для «скуповування батьківщини оптом», як волають лжепророки (доречи, Лжепророк – один з найближчих слуг Диявола, - вісників Апокаліпсису). Отак Україну і терзають – Звір з РФ на Донеччині, Дракон Ктулху у головах 80% людей і колективний Лжепророк легіону політиків від райрад до ВР.

Тобто, не буде сенсу скуповувати землю задля спекуляції – не обробляючи її, а просто чекаючи коли вона виросте в ціні. Виходить надто дороге задоволення – втрачати по 5-10% щорічно на земельному податку, дивлячись, як земля заростає самосєйкой. А навіть якщо Неньку скуплять по 2400 га (десь 17,5 тис. осіб) та понесуть тягар 10% податку державі – то хіба це не споконвічна мрія – нічого не робити і отримувати за це гроші? Все рівно що в банк на депозит покласти.

Шуткую ;)

Б) Однозначні цифри оподаткування – задля уникнення законодавчо-податкових виделок, виключення корупційної складової. Здогадайтеся з трьох разів, яку ставку податку намалює місцевій діяч/діячі райради для агрохолдингу з земельним банком у сотні тис. га, якщо, наприклад, пропорційно укрупнити існуючу ставку до 3-10% та віддати остаточну цифру на їхній «сумлінний» розсуд.

Окрім вищезазначеного, земельний податок дуже ефективний для держави та стимулюючий для виробника: а) його не можливо занизити-«оптимізувати» офшором, «обналічкой», тендерною переплатою, як це існує для податку на прибуток та ПДВ; б) він сприяє інтенсифікації с/г виробництва: більш ефективна техніка, технології вирощування/переробки, логістично-маркетингові ноу-хау, замкнені цикли виробництва – все це збільшує доход, а відтак зменшує відносні витрати фермера на цей фіксований (від НГО землі) податок.

 

**А взагалі: а) невже деякі вітчизняні бізнесмени та політики працюють на розвиток України? б) хіба іноземці почнуть як ті німці потягами вивозити чорнозем? (ну, давайте пропишемо заборону на вивіз Неньки у фізичному вимірі за кордон – самім не смішно?

Насправді, це дуже важливий, навіть фундаментальний ментальний момент – батьківщина, вітчизна – Україна це ж не фізична земля (переважно силіциум з домішками органіки та інших елементів) – це система політико-економічних, соціальних відносин, етно-мовно-національніх та історичних традиції, які поділяють більшість населення.

Розробити механізм націоналізації покинутих паїв-ділянок, якщо більше 5 років не справляється земельний податок, або автоматичного викупу за вартістю НГО за бажанням власника (хто не може чекати на ринкового покупця), через: а) Земельний держбанк, чи відповідне управління Держгеокадастру або б) Райради. Саме я за варіант б) як стимулюючий до бережливого ставлення до своєї малої батьківщини. В Білорусі подібна норма діє щодо покинутих хат у сільський місцевості – строк покинутості 5 років.

Само собою - заборонити купувати землю із офшорних юрисдикцій та резидентам країн-агресорів. Причому не тільки по відношенню до України – а  признаних ООН, ОБСЄ і т.і. міждержавним органом агресором відносно будь-яких країн. Якщо подібну практику введуть більшість країн, це буде потужним стримуючим фактором для багатьох потенційних агресорів в світі.

Як на мене, зняття мораторію є одним з необхідних кроків до здійснення пророцтва Генія в його первинному сенсі (також не думав, що так предметно буду цитувати цей вислів Шевченка, що бачив з дитинства у кабінеті укрмови):

«І на оновленій землі

Врага не буде, супостата (*ані зовнішнього, ані внутрішнього),

А буде син, і буде мати,

І будуть люди на землі».

 

Олександр Гальченко, Київ.

P.S.Звернення до міжнародних друзів - фінансових донорів України.

Панове, благаю - «продавіть» в першу чергу земельну реформу в нашій країні та ще кілька історичних реформ з ТОП-5 пріоритетів – виборчу по відкритим спискам та пенсійну. А до того не давайте черговий кредитний транш – не підживлюйте корупційну гангрену. Від затримки постраждають в першу чергу правлячі корупціонери (їх бізнеси) – простимулюйте їх таким чином зібрати рештки розуму та совісті й запустити реформи. Ні, ніяких народних потрясінь не буде, ніхто нікого не побіжить скидати на Банкову і навіть Путін не нападе більше, ніж напав де-факто зараз (це все лякавки для вас на кшталт земельних для селян). Допоможіть Україні одужати! Зрештою, вам (вашим країнам) це стане в нагоді – в історичному сенсі все тільки починається…